Нещодавно ми з чоловіком мало не р0злyчuлucя. Я так і не зрозуміла, як так могло статися? Чесно кажучи, жоден з нас не помітив, коли ми дійшли до такого. Ми жили у шлюбі двадцять сім років. Бувало, як у всіх, але мені здавалося, що між нами завжди були повага та взаєморозуміння. За цей час ми встигли придбати сину квартиру.

Ми виховали та одружили його. І раптом, як сніг на голову – розлучення. Але трапилося диво. Саме про це я й хочу вам розповісти. Була річниця нашого весілля. Це був хороший літній день. Син з невісткою сказали, що не зможуть до нас приїхати. “Ну й добре, – подумала я, – ми з Василем вже не можемо одне одного терпіти. Тому вирішили не святкувати. Я саме зібралася в гості до сусідки, чоловік поїхав на риболовлю.

Коли ми з сусідкою спілкувалися, на мій телефон прийшло повідомлення: “Приходь додому. Нам потрібно поговорити”. Я очікувала розмови про розлучення.

Дорогою додому вже обдумувала, що йому скажу. Але відчинивши двері нашого дому, я мало не впала. На столі стояли бокали та шампанське, вся підлога була застелена трояндами та свічками. Зайшла у ванну, щоб помити руки, а там все в повітряних кульках. В самій ванні – вода з пелюстками троянд. Довкола все у свічках.

Мене це настільки здивувало, що я мало не розплакалася. Це ж треба, яка краса! Не очікувала такого від свого чоловіка. Жодного разу нічого подібного не було. А я вже й про розлучення задумалася.
Це ж треба!

Потім почула позаду себе кроки. Це був мій чоловік. Я одразу кинулась його обіймати. Ми провели удвох чудовий вечір. Останній раз щось подібне було, мабуть, у день нашого весілля. Ми знову відчули себе молодими та закоханими.

За певний час у наші двері хтось постукав. Це був кур’єр, який приніс нам дві путівки в Єгипет. Летіти потрібно було вже наступного дня. Ми одразу стали збирати валізи.

От найцікавіше було те, що чоловік стверджував, ніби це не його рук справа. Він і сам був дуже здивований, коли побачив від мене повідомлення про зустріч.

А виявилося, це все була витівка наших дітей, яким набридло дивитися на наші постійні сварки. Вони таким чином вирішили нас помирити. Надіслали нам повідомлення, купили путівки. Син з невісткою дуже хотіли зберегти наш шлюб. І знайшли вихід – вирішили додати в наше життя барв.

Тож тепер ми дуже щасливі. Складається враження, що в нас другий медовий місяць.

КІНЕЦЬ.