Якби не його сусідка, тітка Валя, яку все цікавить, він ніколи б не заглянув в ящик і не знайшов його. Саме вона підстерегла Юру і вибігла з квартири запитати, що в тому листі, який йому підкинула Леся. Коли Юра запитав її, чому вона так впевнена, що це була Леся, тітка Валя сказала … — Так я своїми очима бачила.

Подзвонила сусідка знизу, ну, ти знаєш, Галька, попросила прийти. Я вибігла з квартири і зустріла твою Леську. Я ж її не перший раз бачила — точно вона. Але Леся, невихована, навіть не привіталася. Зиркнула на мене, щось швидко засунула в твій ящик і втекла. Ось так. Я ще собі подумала, що вона тут може робити, адже ви вже кілька місяців як не разом, та й взагалі ти на інший одружишся. Але все ж, що в листі?

— Та не знаю, я ще його не бачив. Юра підійшов до скриньки, відкрив його — і звідти випав конверт. — Добре, тітка Валя, дякую вам за вашу спостережливість. Що б я без вас робив! Все, йдіть далі серіал дивитися і спасибі! Юра швидко забіг у квартиру, навіть не роззуваючись присів на диван і почав розглядати конверт. На конверті було написано: «Моєму коханому Юрчик».

Відкривши конверт, він побачив написане від руки лист і фото знімок. Знімок був не простий — це був знімок У З Д його, як він уже потім прочитає, дитини. Він почав читати лист. Леся писала: «Я сподіваюся, ще не надто пізно і ти побачив лист до того, як та зм ія його знищила. Юра, вони обдурили тебе і мене, змовилися, щоб нас розлучити. Ти ж знаєш мене стільки років, ми стільки всього пережили разом! Чому ж тоді ти так легко повірив, що я тобі зрадила?

Виходить — це була не любов. Виходить, ти мене ніколи не любив, якщо ти з першого разу повірив в якесь маре ння, сказаний твоєю мамою. Це все якийсь жа хливий сон, помилка. Це не може відбуватися з нами. Я повірити не можу, ще кілька місяців тому ми планували, де будемо жити, хотіли багато дітей і вибирали дату весілля, а тепер ти одружуєшся на інший.

Ми ж любили один одного. Чи ні? Я не знаю, я вже заплуталася в тому, де бре хня, а де правда. Але справа не в цьому. Знімок, що в конверті — на ньому наша дочка. Я збираюся наро джувати і хочу, щоб ти це знав. Чи не тому, що мені від тебе потрібні гроші на її утримання, а тільки тому, що я знаю, як сильно ти хотів мати дочку.

Вона — це єдине хороше, що мені від тебе залишилося. Я буду її любити найбільше в світі, як люблю тебе. Я не буду приховувати від неї, хто батько. Не хвилюйся, нічого поганого про тебе їй не скажу, тому що ти дуже хороша людина. Ти просто засліплений бре хнею. Я припустилася помилки, сказавши про нашу доньку твоєї мамі. Вона дала мені грошей на аб ор т і сказала мовчати, якщо не хочу зруй нувати твоє щастя.

Юра, але хіба це щастя так жити? Щастя не будується на бре хні! Я не хочу брати гр іх на д ушу і відн імати у дитини батька. Далі вже тобі вибирати, чи визнаєш ти її, чи ні. Словом, щасливої тобі весілля, всіх благ, щоб з дружиною жили мирно. » Дочитавши до кінця, Юра розпла кався. Він відразу ж подзвонив своїй нареченій і скасував весілля.

Того вечора Юра поїхав до своєї Лесі. Перше, що він зробив, коли вона відкрила двері — впав на коліна і почав просити у неї вибачення. Леся підняла його і міцно обняла. Тепер вони щасливі, але скільки всього довелося пережити: вся родина пересварилася, мати досі не може пробачити Юрі те, що він зробив. Лесю вона нен авидить, бо вважає, що та нагуляла свою дитину і погубить життя її сина.

КІНЕЦЬ.