Ігор повертався додому неохоче. Він знав, що на нього зараз чекає. Дружина, яка цілий вечір дійматиме своїми зауваженнями та невдоволеним виглядом. Якби сама хоч щось робила. Але ж ні, не царська це справа. Вона, як королева цілими днями відпочиває, дивиться фільми, читає. А колись же все було зовсім інакше. Ілона була інакшою. Весела, життєрадісна дівчина, сповнена натхнення та ідей. Їй завжди все вдавалося, за що не візьметься. І готувала смачно і про порядок дбала. А головне, мала ціль в житті. Закохані мріяли про щасливе спільне майбутнє.

З часом, подружжя почало обговорювати тему батьківства. Обоє були впевнені, що час настав. Ілона навіть з роботи звільнилась. Казала, що хоче відпочити, підготуватись до материнства. Все-таки почнеться новий етап у житті, багато чого зміниться з появою дитини. З’явиться додаткова відповідальність. На себе, навпаки, буде мало часу.

Тому вирішила насолодитись життям на кілька років уперед. В першу чергу відвідати якийсь дорогий курорт. Фінансова спроможність на це була, адже Ігор добре заробляв. Він без вагань виконував усі примхи дружини.

Так минуло пів року, а Ілона досі відпочиває. За цей час її характер та поведінка стали зовсім нестерпними. Все її дратувало, все їй було не так. Вона навіть почала дорікати Ігорю, що той недостатньо заробляє. Казала, щоб шукав престижнішу роботу. Чоловіку остогидло таке життя, але на зміни він не наважувався.

Якось, дорогою додому зустрів Людмилу, свою давню приятельку, з якою товаришував ще до знайомства з Ілоною. Вони пішли у кафе, попити кави.

Дівчина розповіла, що ще незаміжня. Були тривалі стосунки, але нічим хорошим не закінчились, тому поки не хоче поспішати. Вивчилась на психолога й працює за спеціальністю. Має багато вдячних клієнтів, любить допомагати людям. Ігор зрозумів, що може їй довіритись. Він розказав, як йому зараз живеться і як це все вже набридло.

— Зрозумій, що життя у тебе одне. І це лише твій вибір, чи терпіти, чи почати щось змінювати. Я не беру на себе відповідальність роздавати поради. Кожен повинен сам прийти до того, чого він насправді хоче і, що готовий для цього зробити,- пояснила Людмила.

Їх бесіда затягнулась на кілька годин. Згадували минуле, якими мрійниками колись були. Додому Ігор повертався занурений у роздуми. Справді, пора вже приймати якесь рішення. Не про таке життя він мріяв, не цього прагнув у стосунках. Марно сподіватись, що Ілона зміниться та стане такою, як раніше.

З рішучим настроєм він увійшов до квартири. У вітальні на нього вже чекала дружина. Жінка ледве встигла відкрити рот, щоб затіяти чергову сварку, як її зупинив холодний погляд Ігоря.

— Я подаю на розлучення,- спокійно промовив чоловік,- збирай речі, завтра ти повертаєшся у батьківський дім. Не хочу нічого обговорювати. Я пішов спати.

Ілона так і заклякла на місці. Кілька хвилин їй знадобилось, щоб усвідомити почуте. І що ж тепер? Вона вже звикла не працювати. Як починати все заново?

Наступного ранку Ігор пішов на роботу, попередивши, щоб до вечора дружина покинула його квартиру. Він ішов звичним маршрутом, а ніби вперше. Така легкість на душі. Повернувшись з роботи, побачив, що Ілони нема, разом з нею не стало і побутової техніки та ще кількох речей. Нічого, купить все нове. Головне, що він нарешті матиме омріяний спокій.

КІНЕЦЬ.