У мене зав’язались стосунки із своєю сусідкою. Ми довго зустрічались, гуляли, проводили разом час, а потім вона показала мені тест на вагітність із двома смужками. Я був дещо збентежений, а потім і зрадів. Через вісім місяці на світ з’явилась маленька та здоровенька дівчинка.

Я прекрасно розумів, що ми побрались лише через ту незаплановану вагітність. Не думаю, що наважився б зробити Діані пропозицію просто так. Так вже склалось, що я видався доволі стриманим та спокійним хлопцем і завжди таким був. Тому не складно здогадатися, що дівчата не особливо звертали на мене увагу. А Діана була єдиною, хто дав мені шанс.

Чесно сказати, то ніяких почуттів між нами особливо не було. Я відчував, що разом ми лише через малятко. Так, я поважав її, і скоріше ставився як до друга чи сестри. Але про романтику і мова не йшла.

Тоді я почав усвідомлювати, що нещасливий у такому шлюбі. Мені було важко без любові і тільки з обов’язками. Звичайно, можна було просто розлучитись. Але як тільки я уявляв, що у нашому маленькому місті всі дізнаються про це, то будуть засуджувати мене та мій вчинок.

Та доля вирішила по-іншому і спокою на цьому мені не дала. Якось я познайомився із Мариною. Вона була такою чарівною, такою спокусливою, такою незалежною та сильною. Я ніколи і подумати не міг, що можу сподобатися такій жінці. Вона ніби дала мені крила і нове життя. Ми почали зустрічатись таємно.

Та через кілька місяців таких прихованих побачень дівчина почала наполягати на тому, аби я розлучався. Тоді я вже не думав про осуд людей і тому подібне, хотілось просто бути щасливим із Мариною. Та і після розлучення вона не перестала висувати свої правила. Якось заявила, що мені не треба більше бачитись із донькою і допомагати їй.

Яким же я був бовдуром, коли погодився і на таке. Декілька місяців я не приходив до Евелінки та не надсилав кошти. А якось колишня дружина прислала мені відео, де донька говорить «тато» і з моїх очей ніби спали рожеві окуляри. Я усвідомив, що без своєї маленької принцеси жити не зможу і не хочу.

Тоді й прийшло усвідомлення того, що і Марина не дуже мені підходить для життя. Хіба нормальна жінка ставитиме свого коханого перед таким вибором? Хіба змушуватиме відмовитись від рідної дитини?

Тепер я сам і поки стосунків не планую. Надіюсь, що рано чи пізно моя доля сама мене знайде.

КІНЕЦЬ.