Батьки мене виховували дуже суворо. Через це я навіть не хочу згадувати своє дитинство. Хоча в мене дитинства як такого і не було. Воно закінчилося, коли наро дилася моя сестра. Я з народ ження мав доглядати за нею і присвячувати їй увесь свій час. Все за всіх вирішувала мама, а тато тільки й робив, що погоджувався із нею.

Він також стежив, щоб я не порушував правил, які вигадувала мама. Мене не пускали в гуртки, я не міг зустрічатися з друзями, тож я рано навчився брехати батькам.

Через їхнє ставлення я рано подорослішав і рано зрозумів, що хочу від життя. Після закінчення університету, який вибрали для мене батьки, я приніс їм диплом і почав працювати у зовсім іншій сфері.

Потім я почав свій біз нес і почав пристойно заробляти. Після мого відходу батьки не могли впоратися з моєю сестрою, адже завжди я за нею стежив. Вона заваrітніла у сімнадцять і вийшла заміж за майже незнайомого хлопця. Спочатку я хотів налагодити стосунkи із сестрою та батьками, але вони якось ігнорували мене.

Вони ніколи не раділи моїм успіхам і ні у що мене не ставили. Я вже почав із ними мало спілкуватися, але раптом вони мене запросили на п’яту річницю весілля сестри. Дружину вони не покликали, і я поїхав один, хоч зовсім не хотів їх бачити. Виявилося, що вони покликали мене через дороrий подарунок, а я навмисне купив лише фоторамку.

Сестра дуже здивувалась подарунку, і було зрозуміло, що вона була здивована. Цілий вечір вони розповідали про себе, я спокійно слухав, а потім мама мене покликала на окрему розмову і запитала скільки грошей на місяць я зможу відправляти для племінниці?

А чому я взагалі маю їй щось посилати? Адже вона має батьків. Нехай вони працюють. Я все життя працював, щоб досягти успіху, чому вони й не раділи, а моя сестра тільки гуляла і ні дня не пропрацювала. Мама, звичайно, відразу почала мене лаяти, а я розвернувся і пішов.

Дружина мене у всьому підтримала, і я з ними не спілкуюся. Вони покликали на хрестини вже другої дитини, а я не поїхав, і це було правильним рішенням. Нехай думають про мене, що хочуть.