Моя дочка вдало вийшла заміж, принаймі, всі так вважають, бо у її чоловіка є квартира, але насправді не все так просто.

Квартира однокімнатна, і купила це житло синові сваха, і тепер вона вважає, що може до них приходити коли їй заманеться.

Звичайно, моїй дочці це не подобається, тому в такі моменти вона збирається і їде до мене.

На початку цього тижня вона мені перетелефонувала і спитала, чи я не проти, якщо вона на кілька днів до мене переїде і поживе.

Як відмовити рідній дочці, кажу – так звичайно не проти, приїжджай, а сама зрозуміла, що знову свекруха їде в гості.

Я доньку розумію, сваха там дійсно непроста людина, вона на рівному місці з будь-чого може проблему зробити.

Вона коли приїжджає, спокою немає, тому Леся і їде з дому.

Сказати нічого не може, бо за великим рахунком свекруха їде до себе в квартиру, адже житло за документами належить їй.

Зараз зятю вже тридцять років, могла б сваха вже і переписати на нього житло, щоб він себе вдома міг почувати хазяїном.

Він давно закінчив, працює. В квартирі вже на свої зароблені гроші зробив хороший ремонт, купив нові меблі, побутову техніку.

Одружилися вони з донькою два з половиною роки тому і тепер в тій однокімнатній квартирі вони і живуть.

Збирають гроші, щоб купити більшу квартиру, але на це треба ще багато часу.

В принципі, їм би цієї квартири вистачило з головою, якби не регулярні приїзди свекрухи, матері мого зятя.

Сваха навіть не попереджає, коли і наскільки вона приїде, бо вважає, що має право, адже це її квартира.

Перевірити, привезти йому домашньої живності, напекти пиріжків, погуляти по магазинах і ринках – у підсумку її візит затягується тижнів на три, а то й на місяць.

Поспішати їй нікуди, вона давно вже не працює.

Удома чоловік, але, по-моєму, вони обоє тільки раді можливості відпочити один від одного.

Поки зять жив один, ніяких проблем з приїздами матері, звичайно, не було, у тісній однокімнатній вони нормально розміщувалися удвох.

Але після одруження, втрьох зі свекрухою в однокімнатній квартирі, та ще не просто одну ніч переночувати, а жити досить тривалий час – складно.

До того ж особливим тактом свекруха не обтяжена, вона безцеремонно сує всюди свого носа, критикує, нав’язує свою точку зору.

При цьому незручностей, які вона створює іншим, вона як ніби не помічає, робить свої справи в столиці не поспішаючи.

Я взагалі її не розумію!

Ну хоч якесь почуття такту повинно бути у людини?

Знає, що син тепер не один, у нього дружина, такої гострої необхідності приїжджати у неї немає.

Проте їде, і живе день за днем, і додому не збирається…

Леся стала йти до нас тепер, ну це ж теж не діло – чоловік там, дружина тут.

Всім створює незручність тільки!

Була б хоч двокімнатна, то можна було б розміститися, а так…

Син теж не особливо радий таким візитам матері, але слова сказати не може, бо квартира її.

Я допомогти доньці нічим не можу, бо ми самі з чоловіком, молодшою донькою, зятем і двома внуками живемо в двокімнатній квартирі.

Максимум, що можу запропонувати – це прийняти її на тиждень-два у себе.

Невже сваха не розуміє, що її приїзди псують стосунки молодих і ще чого доброго справа до розлучення дійде?

Я не витримала, зателефонувала свасі і сказала, що це не діло так заважати молодим, а вона мені відповіла, що буде до них їздити стільки, скільки їй заманеться.

От що тут поробиш?

КІНЕЦЬ.