Моя теща, мама моєї дружини Олени нещодавно вийшла на пенсію.

Щодня телефонує моїй дружині Олені та скаржиться, що грошей не вистачає на життя зовсім, пояснює, що й до того важко було, а в ці важкі часи, то зовсім все недобре в неї.

Моя Олена після того сумує дуже, бачу, що їй важко даються ті розмови, адже сидить зараз в декреті сама, ніде не працює і не хоче мене просити про гроші, бо розуміє, що ми не в тому становищі, щоб гроші комусь давати.

Оленка дуже добре розуміє всю нашу ситуацію, адже працюю я зараз один у нашій сім’ї, щоб забезпечити сім’ю, нам самим нелегко, іноді доводиться й нам брати гроші у борг в друзів чи знайомих.

Мої батьки теж пенсіонери, я їм грошима допомогти не можу, хоча бачу, що вони теж економлять постійно, адже живеться непросто зараз усім. Ціни підскочили на все, заробітків, як раніше, немає.

Я намагаюся своїм мамі й татові допомогти своєю працею: то ремонт їм зроблю сам, щоб вони не витрачалися на робітників, то щось дешевше дістану.

Я один працюю зараз в сім’ї, тому теж грошима, на жаль, допомогти батькам не можу, як би того не хотів, адже на мені все вдома тримається.

Теща моя дружині скаржиться щодня, що не звикла жити на такі гроші, пенсія у неї маленька, а раніше зарплата була більше 10 тисяч гривень.

У нас двоє діток, але рідна мама Олени, коли не прийде, навіть печива ніколи не купить для онуків своїх, ще з порогу починає виправдовуватися, що з порожніми руками прийшла, бо живеться їй важко.

Старший синок навіть не біжить до бабусі ніколи, як люблять це робити діти, адже діти нічого не розуміють, коли хтось приходить, то тягнуть рученята, бо звикли, що як не смаколика хтось дасть, то фрукти якісь.

А бабуся їм ніколи нічого не приносить, бо та лише про свої проблеми приходе розказати.

Я бачив, що Олена сумує, що їй шкода свою маму, тому вирішив, що щомісяця буду давати тещі 1000 гривень, щоб хоч на комуналку було, так їй жити стане легше, заради дружини своєї.

Теща трохи заспокоїлася, скаржитися перестала, але гроші справно брала щомісяця.

Згодом я знайшов підробіток на вихідні. Хоча менше бував вдома, але радів тому, що тепер дружина не хвилюється за маму, усім стало краще.

А нещодавно зустрів тещу в супермаркеті.

В її візочку, неочікувано для мене, були різні дорогі делікатеси, сири, ковбаси, риба, повно м’яса, овочі та фрукти, навіть баночка ікри.

Ми з Оленою та дітьми таких продуктів не можемо дозволити собі купити давно.

Вона побачила мене і зніяковіла, почала говорити, щось вигадуючи на шляху, що це в її подруги день народження і вона попросила її купити продукти.

Я повірив і нічого не сказав.

А нещодавно теща занедужала, була в стаціонарі і дружина поїхала до неї додому, щоб зібрати деякі речі.

А там: повний холодильник продуктів, дорогий сир зацвів, ковбаса зіпсувалася, овочу та фрукти в плісняві.

А в шафі у матері дружини лежало багато грошей, Олена їх побачила, коли шукала для мами халат.

Дружина дуже засмутилася, навіть не рахувала їх.

Олена була ткою розчарованою, я такою свою дружину не бачив ще ніколи.

А все було досить таки просто, виявляється її рідна мама, ще коли працювала, наскладала багато грошей, і жилося їй добре, ніякої потреби вона не мала, просто не хотіла витрачати свої гроші, тому зверталася до нас.

Але найгірше, що теща не відчуває зовсім ніякої провини, подумаєш, вона ні в кого нічого не просила ми самі гроші давали їй.

А мені так прикро за дружину, вона й досі не може забути повний холодильник зіпсованих продуктів, в той час, коли мама онукам навіть печиво купити не хотіла.

Як ставитися до такої людини? Це ж рідна мати! Як тепер з нею жити, коли ми з дружиною навіть спілкуватися не хочемо з нею?

Але хіба можна відмовитися від матері рідної? Як з нею бути?

КІНЕЦЬ.