Два місяці тому донька Ганни Семенівни, Зіна, потішила батьків вагітністю. Зіна заміжня за Сергієм уже четвертий рік. Живуть на орендованій квартирі. Ганна Семенівна з чоловіком порадилися, і вирішили подарувати дітям квартиру. У принципі, вони давно накопичували кошти на покупку житла, щоб мати додатковий дохід на пенсії.

Але коли дочка завагітніла, то вирішили подарувати житло дітям. Внесли неабияку первісну суму, доповнили іпотекою і придбали хорошу двійку, яка не потребує ремонту. Тільки обстановки немає. А так, завози меблі та живи. Ключі від квартири батьки подали на день народження доньки.

Оформлено її на батька, але це тому, що йому іпотеку закривати. однак – це тільки на папері, – сказала Ганна Семенівна дочці та зятю. – А так квартира повністю ваша. Зіна була на сьомому небі від щастя, сяяла як нова монета, і через слово дякувала батькам. Але зять чомусь сидів похмурий.

Він, звичайно, своє «дякую» сказав. Але цим обмежився. Ганна Семенівна з чоловіком не звернули на це уваги, чи мало чому у зятя поганий настрій. Може, у нього на роботі проблеми. Однак наступного ранку Зіна зателефонувала матері, і нещасним голосом повідомила їй, що Сергій не хоче переїжджати до нової квартири.

– Чому? — дуже здивувалася мати. — Сказав: «Не хочу бути зобов’язаним», — відповіла донька мало не плачучи. Зять упевнений, що дарована тещею квартира стане в її руках важелем тиску. Наразі він незалежний. Не хоче орати на тещиній дачі – не їде, захотів зустріти новорічні свята зі своїми батьками – зустрів.

Але щойно переїдуть до нової квартири, то він змушений буде прислухатися до думки тестя та тещі. Ганна Семенівна ж каже, що зять дурницями мається.

Сам не те що квартиру купити, навіть на початковий внесок ще не зумів накопичити. А туди ж цурається допомоги. Поки жили удвох, чоловік із дружиною, ще можна було зображати із себе самостійного. Але ж скоро народиться дитина. Заради нього варто поміряти спритність.

КІНЕЦЬ.