Мені зі свекрухою пощастило. Вона ніколи не лізе до нас зі своїми порадами, не нав’язує власне світобачення, до того ж прекрасна, любляча бабуся для нашого синочка Артема. Крім того, я їй безмежно вдячна, що підтримала нас у скрутний час. Я навіть не очікувала від неї такого. Коли ми з Ігорем взяли іпотеку, вона доклала значну суму зі своїх збережень. Завдячуючи цьому, нам не довелось сплачувати шалену відсоткову ставку. З часом погасили повну суму, вже власним коштом.

Єдине, що довгий час залишалось для мене загадкою – чого вона не кличе нас у гості. Ми жодного разу не були в неї вдома. Без запрошення приходити не наважувались. Можливо в неї є якісь власні переконання щодо цього. Але трапилась одна історія, яка розставила усе на місця.

І я нарешті побачила, як виглядає оселя моєї свекрухи. Якось у неї прихопило серце і її забрали до лікарні. Звісно, взяти особисті речі вона не встигла. Тому, коли її поклали у палату, то зателефонувала й попросила купити й принести халат, нічну сорочку та капці. Пообіцяла, що як тільки випишеться, гроші одразу поверне.

Я здивувалась, для чого купувати новий одяг, коли можна взяти той, що є вдома. Але не стали сперечатись зі старенькою і придбали все, що треба, крім нічної сорочки – усі розміри якісь великі були. Поговорили між собою й вирішили, що дорогою заїдемо на її квартиру, щоб щось підібрати.

Чоловік мав власні ключі, тому з цим проблем не виникло. Але щойно ми туди увійшли, захотілось одразу вийти. Я ще ніколи не бачила настільки захаращене житло. Ніби не квартира, а комірчина якогось безхатька. Скрізь пил, бруд та безлад.

Ми не стали ритись у тих горах непотребу, тому заїхали ще в кілька магазинів і зрештою знайшли, що шукали. Привезли усе в лікарню та віддали хворій свекрусі.

Відтоді минуло трохи часу. Вже не раз Галина Іванівна кликала нас у гості. Але, після побаченого я, зазвичай, знаходжу якість відмовки. Сина самого до бабусі теж не пускаю, хіба разом зі мною. Ніколи не лишаємо його там на ніч. Я їй не суддя, хай живе, як звикла, як їй комфортно. Не смію повчати старшу жінку, яка завжди була такою доброю до нас. Але тепер не дивуюсь, чому вона не кликала нас в гості раніше.

КІНЕЦЬ.