Іванові з восьми років довелося стати помічником матері. Відколи не ста ло батька. — Хай він і пив, але не сkандалив… І гроші, якісь, а приносив… Як же я тепер трьох одна підніму… — nлакала мати. Ольга і на фермі працювала, і підробітки різні брала, щоби прогодувати дітей.

А Іван їй допомагав і по дому, і на городі, і за сестричками молодшими доглядав… Радості у хлопчика в дитинстві тільки й було, щоб сидіти з однолітками, лузгати насіння та слухати різні історії. Ось тільки грошей на насіння в нього не було. Але його рятувала Ксюша, сусідка. І робила це непомітно з інших. Сідала з ним поруч, і потихеньку сипала йому в кишеню насіння. Іван не був невдячним хлопчиком. Намагався допомогти сусідці.

Коли її батьків не було вдома, а Ксюша доглядала город, Іван завжди приходив їй на допомогу. Попрацювавши, Ксюша пригощала його чаєм із цукерками. Цукерки — ще одна радість дитинства, якого Івана з сестрами позбавили через погане фінансове становище в сім’ї… Закінчивши середню школу Іван поїхав у місто, навчатися у фізкульттехнікумі. Ксюша поїхала до іншого міста, навчатись у медучилищі.

Після закінчення навчання Іван залишився у місті, став працювати тренером, а потім, коли начальство помітило його організаторські здібності – і директором спортшколи.

Ксюша повернулася до рідного села, влаштувалася працювати медсестрою. Незабаром не стало її батьків, а дівчина вийшла заміж за однокласника Сергія… — Не пощастило твоїй подружці з чоловіком, синку, — розповіла йому мати, коли Іван приїхав погостювати.

— П’є, не працює, добро з дому пропиває. Ксюша, на свою маленьку зарплату, насилу виживає. — Що ж вона його не прожене? — Та вже подала на розлу чення.

Але від цього ситим не будеш. З того часу й повелося. Щовихідних привозить Іван із собою гостинці: крупи, олія, цукор, борошно… І обов’язково мішечок із насінням. Сам Ксюші не відносить – це робить мати. Ксюша, вперше побачивши насіння, одразу зрозуміла, від кого гостинці…

— Сину, ти думаєш на Ксюші одружитися чи ні? А то все село вже про ваше весілля каже. — А ти як думаєш? — Гарна вона дівчина. І син у неї добрий. Дружина буде чудова. — Без мене одружили мене, — пробурчав Іван. Але наступного свого приїзду привіз букет троянд. І відразу ж подався до будинку Ксюші. А дівчина стояла біля вікна, щоб її не було видно, і, завмерши, дивилася як Іван іде до її будинку.

КІНЕЦЬ.