Маленька дівчинка стояла осторонь. У свої п’ять років Наталя не знала, що таке кінець життя. Тому вона і не розуміла, чому в бабусиній хаті зібралося так багато людей. Чому вони розбирали бабусині речі, вирішуючи, що кому належить? Будинок було вирішено продати, а виручені на нього гроші поділити порівну між всією рідний.

Будинок виявився нікому не потрібний. Але на думку суду родичів, у прабабусі було багато всяких цінних речей. — Ганна, прибери руки від сервізу! Він мій. Я давно так вирішила. — Галя, а хто тобі дав право щось тут вирішувати?! – обурювалася у відповідь Ганна. Всюди люди лая лися.

Наташа хотіла якнайшвидше повернутися додому. Вона думала про те, що, коли бабуся повернеться, їй зовсім не сподобається, що вони тут весь її будинок розібрали.

У дворі дядько Борис і дядько Віктор лаял ися, вирішуючи, кому дістанеться телевізор. Це був невеликий телевізор, купили його кілька років тому. Бабуся серіали свої дивилася з його допомогою. Раптом її плеча торкнулась рука, дружина дядька Віктора каже:

Побачиш маму, скажи, що я знайшла кришки від каструль, які вона шукала. — Добре, — дівчинка кивнула. Бабуся залишила єдиній правнучці старий ящик і музичну шкатулку. Родичі вручили їй це без зайвих конфліктів. Всі думали, що це просто сувенір. Повернулися вони додому тільки під вечір.

Коли зайшли в квартиру, Наталя сказала: – Мамо, дивись, що принесла! Це коробка з таємним механізмом! Наташа взяла ящик, покрутила в руках, натиснула на якісь кнопки і візерунки, і він відкрився. Заглянувши всередину, вона ахнула. На дні скриньки було безліч золотих прикрас.

КІНЕЦЬ.