У спадок від дідуся мені дістався дачний будиночок. Ми з чоловіком любимо проводити там літню відпустку. Іноді треба відпочивати від міської метушні, галасу та шуму. Тут тихо, красива природа та свіже повітря. Кожного разу привозимо із собою мангал, щоб готувати вечерю на вогні.

Друзі та рідні полюбляють у нас гостювати. А ми люди компанійські, з радістю приймаємо у себе гостей. Але цього разу до нас на дачу завітала моя свекруха зі своєю донькою та онуками. Їм так сподобалось, що вирішили залишитись на все літо. Я згадую це, як найжахливішу відпустку у своєму житті.

Як би я знала, що саме так все завершиться, то вигадала б сотню причин, аби вони не приїжджали. Але ніхто не попереджав нас про тривалість свого візиту. Все сталось якось спонтанно. Спершу, просто попросили залишитись трохи довше, щоб діти свіжим повітрям подихали. Я не думала, що це “довше” триватиме два місяці.

На початку все було нормально. Хоча звісно людей трохи забагато: ми з чоловіком та сином, свекруха, її донька та троє онуків. Щоденне приготування їжі та прибирання лягло на мої плечі, як господині дому.

Я до останнього сподівалась, що хтось запропонує свою допомогу. Але родичі вирішили відпочити, як у готелі. На мої потреби та бажання ніхто з них не зважав. Свекруха з донькою завжди виспані, у хорошому настрої, а я вже з самого ранку втомлена.

Майже місяць я мовчки виконувала усю роботу. Донька з чоловіком трохи допомагали, але основне було на моїй відповідальності. Мені набридло, що родичі сприймають мою доброту та гостинність, як належне. Ще й харчами перебирають. Попросила чоловіка, щоб натякнув їм, що так не годиться.

Після проведеної бесіди вони іноді брали участь у хатніх справах, але не завжди. Я не могла дочекатись, коли вони вже поїдуть додому. Зрештою, їм таки довелось повернутись у місто, а я видихнула з полегшенням. На прощання сказали, що прекрасно відпочили й готові повторити наступного літа.

Я була шоkована від такого нахабства. Прямо відповіла їм, що наступного літа ми гостей не чекаємо й відпочиватимемо суто у сімейному колі. Обидві промовчали. Сподіваюсь ми одне одного зрозуміли.

Цю відпустку вони мені зіпсували, сподіваюсь такого більше ніколи не повториться.

КІНЕЦЬ.