Мені було сім років, коли мама пішла від нас. Закохалася в іншого чоловіка і пішла до нього, а мене навіть не пзгадувала та не відвідувала. А мій тато так і не одружився, він виховував мене сам.

Ні в чому мені не відмовляв, дуже любив і балував. Після школи я поїхав навчатися, а після закінчення університету я хотів одружитися. Але треба було вирішити, де ми житимемо.

Ми з батьком жили у селі, у нас був великий власний будинок. Але моя майбутня дружина не хотіла переїжджати до села. Тоді мій тато запропонував продати будинок та купити квартиру у місті. Ми прийняли його пропозицію і почали жити втрьох у місті. Незабаром народився мій син.

Тато допомагав нам з дитиною, доглядав її, а дружина займалася домашніми справами. Усі ми дуже дружно жили, доки не дізналися, що моя дружина знову ваrітна.

А квартира у нас була двокімнатна, місця й так не вистачало, а тут друга дитина. Тоді я знайшов підробіток, вирішив трохи грошей назбирати, щоб змінити двокімнатну квартиру на трикімнатну.

А одного разу, повернувшись додому з роботи, я побачив, що дружина та син вечеряють за столом, а батька нема. Дружина сказала, що він захотів прогулятись і вийшов. Я тоді відчув, що щось не так.

А коли вже настала ніч, а він не повертався, мені вже стало тривожно. Дружина мені зізналася, що посварилася з ним. Адже вона скоро другого народить, а вдома місця немає, а ще й свекор із ними живе та місце займає у домі. Я страшенно розгнівався, накричав на неї і вибіг надвір шукати свого батька.

Знайшов я його в найближчому парку на лавці . Він сидів і nлакав. Я вперше його таким бачив. Я впав біля його ніг і вибачався за себе, і за свою дружину.

Мені так було прикро за батька. Через годину ми повернулися додому, а дружину я попередив, що якщо така ситуація повториться, то вона вилетить з нашого будинку.

КІНЕЦЬ.