Ніна з дітьми тоді якраз вечеряли картоплю та свіжі смачненькі смажені котлети, а чоловікові на вечерю вона нічого не насипала, наче й не збиралася його годувати.

Гнат стояв біля плити і варив собі пельмені.

В цей же час до них прийшла в гості мама його.

Вона дуже здивувалася, коли побачила, що усі їдять смачну корисну їжу, а її син стоїть сам біля плити і варить якісь незрозумілі пельмені з магазину.

Хвилину стояла непорошно, а потім запитала чому так.

На що син їй відразу відповів, що дружина йому тепер не готує.

Ніна і Гнат 7 років живуть у шлюбі разом.

Живуть вони в квартирі, яка належала дружині ще до одруження, правда разом, з допомогою свекрухи, зробили там досить таки гарний ремонт.

Ще з перших днів заміжжя Ніна, як вчили її мама і бабуся, намагалася підтримувати порядок в домі, смачно готувати, прати, прасувати.

Вона була з тих жінок, які постійно зустрічали свого чоловіка додому з гарячою смачною вечерею, а вранці готувала смачний сніданок, господарська та турботлива дружина.

Гнат дуже швидко до всього хорошого звик, згодом і ложки сам не візьме, навіть просить, щоб дружина і води йому налила.

Навіть коли в них народилися діти, близнята син і донька, Ніна тримала будинок в чистоті і далі продовжувала виконувати всю домашню роботу.

Потім дітки пішли в садочок, а моя знайома Ніна вийшла на роботу, вона працювала вчителькою, школа знаходилася в їхньому дворі, і робота у неї закінчувалася десь о 15-ій годині дня, але за написанням планів і перевіркою зошитів Ніна іноді могла сидіти до ночі.

Але щодня її вдома чекало багато роботи.

А останнього разу вони усі разом сіли вечеряти, Ніна, як завжди сама все приготувала і сама накрила на стіл.

Донька попросила води, Ніна налила в чашку, поставила на стіл і донька перекинула ту воду.

Чоловік сказав, що вже поїв і попросив вже чаю.

Ніна швиденько підвелася, заходилася робити чай і наливати воду.

Ненароком жінка розбила чашку і син заплакав, він сказав, що це була його улюблена чашка.

Чоловік сказав, що мама зовсім нічого не вміє робити, стала розсіяна і неуважна, їй нічого доручати не можна.

Гнат засміявся, потім засміявся і син, чоловік сидів задоволений собою, адже розвеселив дитину.

А от самій Ніні стало дуже прикро і вона вирішила, що більше так не можна, сама в усьому винна.

В суботу, вихідного дня, Ніна зварила суп з тефтелями, розлила його на три тарілки, собі і дітям, а порожню каструлю помила.

Чоловік вийшов на кухню, а сніданку в нього немає.

Тоді дружина сказала чоловікові, що більше їсти йому не готуватиме, вона на себе сама заробляє, а на дітей будуть складатися у рівних частинах.

Гнат засміявся, думав, що дружина все забуде і сказав, що й сам собі може готувати, та дальше макаронів і пельменів у нього нічого не виходило.

Так і цього разу свекруха побачила, що син готує їжу сам і вже звернулася до невістки, чи їй не соромно.

А Ніна сказала, що ні, їй якраз зараз стало жити простіше, бо їй не треба чоловікові підносити ложку, чай та носки.

І, якщо мамі щось не подобається, то нехай сама глядить свого сина, який нічого не хоче робити сам.

Навіть рідна мама каже зараз Ніні постійно, щоб вона забула все, готувала чоловікові і дбала про нього, адже сама веде свій шлюб до розлучення і може залишитися без чоловіка.

А Ніні прикро на душі, можливо, вона й пробачила б своєму чоловікові, але Гнат і досі не вибачився за той випадок. Він так і нічого не зрозумів.

Що тут потрібно робити? Забути все і жити, як жили?

Чи потрібно провчити чоловіка і йти до кінця?

КІНЕЦЬ.