Відмовилася виходити заміж за місяць до весілля. Мені 23 роки. Зустрічалася з хлопцем півтора року, потім він зробив мені пропозицію.

Я погодилася, почали готуватись до весілля, але на душі чомусь було неспокійно.

Я думала, що ми обійдемося скромним весіллям, посидимо в ресторанчику з батьками і найближчими друзями, а потім поїдемо кудись подорожувати.

Але батьки мого нареченого вирішили влаштувати банкет із лімузином, голубами, виїзною церемонією та купою гостей. Купили мені довгу сукню та туфлі на високих підборах, хоча я хотіла коротку з кросівками.

Тут уже я мовчати не стала і великою мірою посварилася з майбутньою свекрухою, яка чомусь уявила, що може все вирішувати за нас.

Хлопець мій став виправдовувати матір, мовляв, вона хоче якнайкраще і для нас старається. А я як уявила, що вона й далі втручатиметься в наше життя, так і заміж виходити розхотілося.

Сказала хлопцеві, що не готова, запропонувала відкласти весілля. Звичайно, не лише через його батьків, загалом почала сумніватися у своєму виборі. Тепер уже він мені закотив істерику і заявив, що якщо я передумала, то можу котитися на всі чотири сторони, він принижуватися не має наміру.

Я зібрала речі і поїхала до мами до свого рідного міста.

Так його мати мене і там дістала, дзвонила щодня, ображала та вимагала повернути вкладені у весілля гроші.

А я що, її про щось просила? Хіба це мені потрібен був цей карнавал із музикантами, каретами та іншою мішурою?

Довелося поміняти номер телефону, так вона мамі почала дзвонити і погрожувати. Пробувала поговорити з хлопцем, щоб угамував свою матір, але він трубку не бере.

Незабаром сесія і мені навіть страшно повертатися назад, чи мало що вони ще придумають.

КІНЕЦЬ.