Ботан Сашко Петров закохався у Таню Щадріну у шостому класі. Але дівчинка, яка напевно знає про його кохання, і до десятого класу перетворилася на першу красуню школи, мріяла про принца. А худий, довгий з окулярами зовсім не підходив під це визначення.

Свого першого принца Таня знайшла практично відразу ж після закінчення школи. Вийшла за нього заміж і поїхала до іншого міста. Але щось у них пішло не так, і було розлу чення.

Таня залишилася одна із трирічним сином. Але недовго сумувала. Через рік зустріла «короля», самотнього бізнесмена у віці і вийшла за нього заміж. Ще за рік наро дила дочку. Та невдовзі чоловіка вихоnив уд ар, і Тетяна залишилася вдо вою. Багатою вдо вою.

Третій «принц» виявився класичним альфонсом. Промотавши стан дружини, і залишивши ваrітну дружину, змився в невідомому напрямку. Тетяна з дітьми повернулася до матері.

Хандрила місяць, поки мати не виrнала її на прогулянку.

— Мам, дивися, лава. Тут мене щоранку чекав Сашко, — з сумом згадала вона закоханого ботана.

– Тепер він Олександр Степанович Петров.

Мер нашого міста… Наступного дня до них прийшли.

— Тітко Маша, мені доповіли, що Таня приїхала. Це правда? — Прийшов Сашко. Із величезним букетом квітів.

— Танюш, до тебе прийшли!

— Покликала жінка. — Сашко?! Ти звідки взявся? Ух який ти став вражаючий!

— Таня з цікавістю розглядала високого, атлетично складеного чоловіка, у дорогому костюмі.

— Вітання! Це тобі! – Олександр простяг букет.

— Ти пробач. Я як дізнався, кинув справи і примчав. Мені треба бігти. Головне уточнив.

Ти тут. Нам треба поговорити. Увечері запрошую тебе до ресторану. Не зникай, гаразд? — Домовилися, — відповіла збентежена таким натиском Тетяна…

Через місяць Олександр та Тетяна одружилися. Її дітей чоловік уси новив… Через сім років вони мали п’ятьох дітей… Адже хлопець закохався в шостому класі, і проніс своє кохання, не розплескавши ні краплі, через роки.

КІНЕЦЬ.