В той період мого життя я вже була розлучена, жила зі своїм синочком в квартирі в своїх родичів.

Вони з мене тоді плату за оренду не брали, просто поїхали за кордон на той час.

А мене вони попросили наглядати за їх житлом.

Я там жила і оплачувала лише комунальні платежі, на той період це для мене дуже добре було.

В той час я зустріла Артема.

Він мав досить таки хороший бізнес, гарні статки, квартиру, все для хорошого життя.

Був теж розлучений, дорослі діти жили окремо.

Він турбувався про мене, чого мені на цей момент дуже не вистачало, адже я рахувала кожну копійку.

Якийсь час ми зустрічалися, мені стало так простіше, не відчувала себе самотньою, до того ж, я стала жити в достатку, могла купити все те, для себе і дитини, що мені було потрібно, на що нам просто не вистачало коштів увесь цей час.

А перед переїздом до Артема раптом він мені сказав, що не хоче, щоб мій син не переходив до нього жити.

Тобто поставив мене перед вибором мене, зовсім несподівано.

Можливо, я б не зробила б такий вибір ніколи, але я тоді вже чекала дитину, до того – ще й була без роботи.

Так ми з Артемом одружилися.

Син мій став жити у свекрухи – мами мого першого чоловіка. Вона дуже любила свого єдиного внука Михайлика і ніколи не була проти, лише зраділа цьому.

Моє нове сімейне життя почалося в достатку, скоро у нас з’явився синочок.

Коли чоловіка не було вдома, я запрошувала до себе в гості і свого синочка Михайлика.

Він приходив, ми з ним спілкувалися багато.

Я його годувала, часом ми з ним разом гуляли, розпитувала як справи.

Я купувала йому все, у чому він мав потребу, він дійсно мав усі необхідні речі і не мав ні в чому потреби.

Чоловік завжди давав мені гроші, скільки було потрібно.

Однак я відчувала, що Михайлику потрібно багато часу проводити з рідною людиною, ніж всього лиш на кілька годин.

Йому більше часу потрібно проводити з мамою, я це відчувала, адже дуже люблю свого старшого сина.

У мого чоловіка хороша робота і добрий заробіток.

Він зацікавлений, щоб я доглядала дитину, поки вона маленька, відповідно, щоб вдома сиділа.

Але зараз ще й з його особі я маю підтримку і стабільність, завдяки йому я можу допомагати Михайлику.

Відчуваю, що мій старший син ображається на мене, росте і багато чого розуміє, але якщо я розлучуся з чоловіком, то залишуся без копійки, і тоді нам меншим моїм синочком і з Михайликом теж не буде просто.

Не знаю, як вірно вчинити, щоб усім було добре.

Я вважаю, що проблема вся в моєму чоловікові.

От що мені робити з ним? Як вже просити і говорити?

КІНЕЦЬ.