Юрій підійшов до лави, де сиділа Катерина Олексіївна, як завжди, у своєму сірому пальті та кокетливому капелюшку. Він потребував її доnомоги.

-Бабуся Катя, дonоможи, — сказав він тихим голосом.

— Кажуть, ти знаєш, як зробити так, щоби все пройшло добре. Ти можеш примирити будь-кого, навчити всьому.

-Я постараюся, Юро, — сказала Катерина Олексіївна.

-Розкажи мені, в чому річ.

-Ніночка. Вона завжди свариться зі мною. А в нас завжди було kохання, і діти у нас гарні.

-Добре, Юра. -Я подивлюся, що я можу зробити.

Катерина Олексіївна дістала свій телефон та набрала номер.

-Ніно, вийди в під’їзд, є справа. Через п’ятнадцять хвилин з’явилася Ніна в пуховику, білих кросівках та в’язаній шапочці з великим помпоном. Вона підійшла до лави, де сиділи Катерина Олексіївна та її подруга Зіна.

-Що відбувається, Баба Катя?

-Твій чоловік – хороша людина. Він старанно працює для сім’ї, він заробляє гроші, а що ще потрібне жінкам? Ніна виглядала збентеженою.

-Юра сказав, що ти завжди з ним сваришся. Він любить тебе та дітей.Ніна піднесла руку до обличчя і мало не заnлакала.

-Щось трапилося з Юрою?

— Запитала вона.

-Ні, ні, — сказала Катерина Олексіївна.

-Ми просто із подругою обговорювали серіал. Він начебто про ваше життя. Увечері Юрій відвідав Катерину Олексіївну із двома коробками дорогих цукерок. Він хотів залишити гроші, та вона йому відмовила.

-Баба Катя, дякую тобі, — сказав він.

-І що ти сказала їй? -Іди додому, Юрію. Тобі не треба цього знати. Іди, твоя дружина, мабуть, зачекалася! Пізніше Ніна прийшла відвідати Катерину Олексіївну.

-Я думала, що з Юрчиком щось трапилося. Я люблю його. І завжди kохала! Мені со ромно. Не розповідайте Юркові, як усе вийшло. -Іди, Ніно. Твій чоловік, мабуть, зачекався на тебе.

КІНЕЦЬ.