Раніше я цього не помічала, але оглядаючись назад, я розумію, що витратила свої найкращі роки даремно, Олексій годував обіцянками і казав, що скоро ми зможемо одружитися, але завжди знаходив привід, щоби це перенести, основною його відмовкою було: «Немає грошей. Ось накопичимо на весілля, тоді й розпишемося»
У цивільному шлюбі я вже понад 8 років. Колись питання родичів про те, чому ми не розпишемося офіційно, чому чоловік не робить мені пропозиції, чому ми не заводимо дітей, дратували мене і здавались смішними. Але зараз мені вже не до сміху.
Раніше я цього не помічала, але оглядаючись назад, я розумію, що витратила свої найкращі роки даремно. Точніше, на чоловіка, якому не потрібна сім’я. Він годував обіцянками і казав, що скоро ми зможемо одружитися, але завжди знаходив привід, щоби це перенести. Основною його відмовкою було: «Немає грошей. Ось накопичимо на весілля, тоді й розпишемося».
Я намагалася пояснити, що для мене шикарне весілля та біле плаття зовсім не головне. Просто розписатися. Сказала, що хочу простого, жіночого щастя. Але чоловік цього не слухав, наполягаючи на своєму. Батьки намагалися мене вчасно застережити, казали: «цей чоловік не хоче на тобі одружитися, і не бачить тебе матір’ю своїх дітей. Він просто тягне час і морочить тобі голову обіцянками».
Але я їх не слухала, і вважала, що у мене ще все життя попереду, що зациклюватись на офіційному шлюбі безглуздо, і головне, що нам з коханим добре разом. Навіть мати мого чоловіка, колись напідпитку пожаліла мене, і хотіла відкрити очі на свого сина. Як я тоді була дурна, що всіх їх не слухала.
Нині мені вже 34 роки. Через постійні стреси на роботі (адже мій коханий вважає, що нам потрібно накопичити грошей для майбутнього сімейного щастя) у мене сильно зіпсувалася зовнішність і здоров’я. Лікарі кажуть, що мені вже нема куди тягнути з тим, щоб планувати дитину, і якщо я встигну народити в найближчі два роки, то мене можна вважати щасливицею.
Я говорила про це своєму коханому, але він вважає, що не можна сліпо довіряти сучасній медицині. Каже: «Цим лікарям аби з тебе гроші витрясти на аналізи та лікування». Не сприймає серйозно мій страх залишитися бездітною. Каже, що я даремно нервуюсь, каже: «зараз і в 50 років народжують».
Якщо раніше я ще якось вірила словам свого чоловіка і намагалася йому довіряти, то зараз я вже бачу його ставлення до мене. З кожним днем я відчуваю все більший розпач. Я розумію, що, швидше за все, він мене покине, промінявши на молоду дівчину, яка буде привабливішою і без проблем зможе йому народити.
Просила у нього дитину «для себе», говорила, що згодна вже жити не в офіційному шлюбі, аби був від нього малюк. Однак він мене відмовляє і погрожує піти, якщо дізнається, що я намагатимуся планувати дитину без нього без його згоди. Обіцяє, що в цьому випадку я його ніколи більше не побачу. Що робити? Шукати у цьому віці іншого чоловіка я не хочу.
КІНЕЦЬ.