Маринка ходить у 4 клас.

Уже така доросла, справжня мамина помічниця.

У класі найперша у списках успішності. Класна керівничка постійно дівчинку хвалить та у приклад ставить. Руслані надзвичайно приємно, що зуміла виховати таку здібну дитину.

Все б нічого та останнім часом мати не впізнає свою дитину. Маринка перестала їй допомагати. Вранці поснідає, а тарілку за собою не прибере. Коли зі школи повертається, то не за уроки одразу сідає, а біжить до телевізора. Ввечері з вечерею допомагати не хоче. Навіть свої улюблені кімнатні рослини запустила.

Ось уже тиждень бідолашні води не бачать.

Руслана не хотіла напосідати на дочку. Мало чого у неї могло трапитися.

Можливо з подругою посварилася або погану оцінку заробила, а розповідати соромиться.

Чекала мати, коли до неї повернеться та сама мила та слухняна донечка, але терпець увірвався.

Якось зайшла у кімнату до Маринки й питає:

-Доню, у тебе все гаразд?

-Буде гаразд, якщо ти навчишся стукати.

Ти ж на чужу територію заходиш, мусиш запитати, чи можна увійти.

-І де це ми такого наслухалися.

-У школі, на уроці.

Лідія Петрівна казала, що кожен із нас – це окрема особистість.

Тому інші повинні поважати нашу приватність, бажання та самостійні рішення.

– То ти перестала мені допомагати та гарно вчитися, тому що це твій вибір, як особистості?

-Частково так. А ще Лідія Петрівна розповідала, що будь-яка праця має бути оцінена. От я скільки тобі допомагаю, а натомість що маю?

Спасибі в кишеню не покладеш й цукерку на нього не купиш.

-Тобто ти хочеш, щоб твоя праця в цьому домі оплачувалася?

-Саме так.

-Добре.

Тоді склади список, що скільки вартує, а я складу свій.

Я ж теж виконую роботу, як твоя мама.

-Звісно!

Ти маєш на це право, як особистість.

Через декілька годин радісна Маринка прибігла на кухню, демонструючи матері ціни за свої послуги.

Жінка взяла лист паперу, на якому акуратно були виведені літери:

• прибирання у кімнаті – 20 гривень;
• догляд за кімнатними рослинами – 5 гривень;
• миття посуду – 10 гривень;
• за кожну гарну оцінку – 10 гривень;
• похід у магазин – 15 гривень.

«Який гарний у мене підприємець росте» – подумала про себе Руслана.

-Ну а тепер твій список, мамо.

Жінка спокійно віддала Марині невеличкий папірець на якому було написане лише одне речення: «Для рідної донечки усе безплатно»

Дівчинці стало ніяково.

Вона й не подумала скільки мати робить для неї кожного дня й нічого не просить натомість.

-Мамусю, пробач, мені, будь ласка.

Я зрозуміла, що насправді означає бути особистістю.

Зараз швиденько поллю свої квіти й одразу до тебе на кухню. Будемо разом готувати вечерю.

КІНЕЦЬ.