Олегу сорок п’ять років. До певного моменту він думав, що ще молодий та має сили як раніше. Але з того часу, коли дуже перехворів спочатку звичайним нежитем, а потім це став хронічний гайморит, то чоловік зрозумів як швидко проходить життя. Та пощастило, що вчасно пройшов обстеження та вилікувався. З того часу він проаналізував своє життя та зрозумів, що ще його багато чекає попереду. Три рази одружувався, але не склалося з жодною з жінок, розлучився з усіма трьома жінками.
Перше кохання трапилося з ним, ще коли він був дуже юний. Тоді йому було вісімнадцять років. Близько трьох місяці він був разом з дівчиною, вони одружилися. Ольга завагітніла і вони поспіхом одружилися, доки ще термін був не великий. На п’ятому місяці, на жаль, дівчині потрібно було робити термоново операцію і дитину не вдалося зберегти. Ольга це важко переживала, майже не їла, постійно була сумна. Олегу не подобалося доглядати за дружиною, він хотів думати тільки про себе, отож уже через декілька тижнів він не витримав та не звертав увагу на Ольгу.

Пройшло трохи часу та Ольга сама залишила чоловіка, і зрештою вони розлучилися. На прощання сказала колишньому чоловіку, що він безсердечний та не буде мати жінку на все життя. Олег не звернув увагу на ці слова. Але зараз він розуміє, що Ольга тоді мала рацію.

З наступною дружиною також не склалося. Ірина не була такою господинею, як цього хотів Олег. Цього разу Олег наполіг на розлученні. Олег не хвилювався. Тоді йому було тільки двадцять вісім років, ще все попереду.
З третьою дружиною він також був разом менш як рік, адже вона дуже захворіла та з часом покинула цей світ. Її більше немає.
Після цього жінок було багато, але свою єдину він так і не обрав. Після того як він перехворів, то зрозумів, що немає власної сім’ї, немає дітей. Чим пишався раніше? Тим, що ні від кого не залежить? Та як виявилось навпаки, чоловік вже не такий впевнений у собі, мало покладає надій на те, що знайде свою кохану та буде з нею поряд протягом усього подальшого життя.
Після того, як його виписали з лікарні, він нікуди не ходив. Тільки на роботу та додому. Час від часу ще навідувався у магазин за продуктами. Одного дня коли він повертався додому з роботи, то по дорозі зустрів жінку, яка дивилась на чоловіка не відводячи погляду. Олег також дивився на неї. Дуже знайоме обличчя, але ніяк не пригадає, хто ж це. Вони зупинилися:
– Доброго вечора, – лише зараз Олег впізнав Ольгу, першу дружину.
– Доброго вечора, ти залишилась така ж як і була.
– Справді, ти ж мене навіть не впізнав?
– Ні, просто здивувався, не думав тебе тут зустріти.
– Я ходила до подруги у гості, тому тут. А ти як взагалі?
– Прогуляймося? Разом поспілкуємося.

Гуляли та розмовляли вони довго. Ольга сказала, що її чоловіка більше немає. Разом добре їм було жити, вони не розлучалися до останнього. Має дітей дорослих. Вони вже й одружені. Зараз проживає сама, часто грається з онуками, тому не сумує вдома.
Олег тільки й слухав Ольгу, а самому не було чим похвалитися. Зараз уже розуміє, що це могла б бути його дружина та його діти, як би ще тоді він підтримав дружину, а не думав лише про себе.

КІНЕЦЬ.