Світлана поверталася додому після робочого дня. На парковці не було місць і їй довелося залишити машину за будинком. Там було темно і вікна з квартири Світлани не дивилися туди. Вона прийшла додому, налила собі чаю і повечеряла. Сусіди зверху пересували щось. Світлана злякалася, адже там ніхто давно не жив.

— Цікаво, хто ж куnив цю квартиру? Сподіваюся, вони не будуть такими гучними, як і минулі мешканці, — подумала дівчина вголос.

Потім Світлана лягла спати, але заснути не могла. Вона все думала і думала про нових сусідів і прийшла на роботу сонна. Новий сусід не сподобався їй. Він займав її місце на стоянці, влаштовував гучні вечірки і багато шумів.

Один раз його собака взагалі напаскудив перед дверима дівчини. Хіба це адекватно? Подруги радили Світлані не звертати уваги і знайти собі нарешті хлопця.

Час минав, дівчина все так же була одна. Її все ще дратував сусід, а вона дратувала його. На Новий рік Світлана запросила своїх подруг і їх чоловіків до себе.

Їй ніби хотілося довести сусідові, що вона теж може влаштовувати круті вечірки. Дівчина згадала, що забула куnити сир. Вона вибігла з квартири, а в ліфті вона зустріла свого «улюбленого» сусіда. Вони обидва поглянули з примарою один на одного. Ліфт зупинився між поверхами.

— Я так і знала! Кожен раз, коли я тебе бачу, трапляється щось жа хливе!- несподівано видала Світлана.

— Це я ще й ви нен?! Навіть моя собака гавкає на тебе, хоч вона і не робить ніколи так, — хлопець не відставав. Вони обмінялися парочкою слів і в ліфті повисла тиша.

Ось так вийшло, що Новий рік Світлана зустріла зі своїм ненависним сусідом. Вони незабаром почали сміятися і вибачалися один перед одним.

Їли сир, який купила Світлана і ковбасу, яку відносив сусід. Через дві години ремонтна бригада нарешті до них дісталася. А через рік вони одружилися і живуть досі дуже дружно і щасливо. Новорічне диво існує…

КІНЕЦЬ.