Ми зустрілися з моїм чоловіком, коли він був ще одружений з іншою. Він уже жив окремо від дружини та подав на розлучення. Проблеми у шлюбі мали багато років. Однак мене все одно зробили цапом-відбувайлом. Не я зруйнувала їхню родину. І взагалі, не можна зламати те, що давно вже зламано.

Вже після розлучення вона влаштувала нам проблеми із судами та опікою. Наполягала на тому, що він поганий батько і не вартий виховувати їхню дитину. Чоловік хотів провести психологічну експертизу, але вона не погоджувалася, стверджуючи, що дитині це зашкодить і все-таки поступилася, дозволивши спілкування із сином кілька годин на тиждень під її наглядом.

Чоловік дуже любить сина та прив’язаний до нього. Дитина була дуже довгоочікувана. Чоловік залишив їй все спільно нажите майно, включаючи квартиру та машину (адже їй з дитиною це потрібніше) платив аліменти і намагався не конфліктувати, щоразу мало не вимолюючи бачити сина частіше. Однак мало того, що ця жінка всім намовляла гидоти про нього і мене, вона ще і маніпулювала дитиною.

Ставила свої умови, часто скасовувала зустрічі без видимих причин, почала посилати замість себе на ці зустрічі мати, яка буквально обсипала його прокльонами і не давала відійти далі, ніж на метр від себе. У результаті після стільких нервів я переконала чоловіка зовсім більше не зустрічатися з сином і колишньою дружиною.

Ми змінили номер, місце проживання та роботи. Аліменти справно платимо, подарунки надсилаємо через його рідню, але викреслили їх зі свого життя. І я дуже рада. Хай тепер виховує його сама, якщо так сильно цього не хотіла. Тепер вона всім каже, що він кинув сина, що він такий поганий батько та взагалі нічим не допомагає. При тому, що ми платимо не маленьку суму і подарунки робимо не дешеві, навіть пакети з продуктами купуємо їй щомісяця.

І вона завжди бере, хоча далеко не з розряду нужденних. Та й взагалі по чоловікові недовго сумувала, через пів року після розлучення вийшла заміж, а мозок нам виносила набагато більше. Можливо, вітчим навіть зможе замінити дитину батька, і ми зробили набагато краще.

Це краще, ніж постійно травмувати його психіку скандалами та з’ясуванням стосунків. Однак десь у глибині душі мене душить совість. Чоловік дуже сумує за сином. Але терпіти у своєму житті його колишню та її маніпуляції я не хочу і робитиму все, щоб він більше ніколи з ними не зустрічався.

КІНЕЦЬ.