У нашій сім’ї виникла спірна ситуація, оскільки мій чоловік та його мама вважають, що я надто волелюбна. Я півтора роки була в декретній відпустці, до наро дження доньки я працювала і заробляла вдвічі більше за чоловіка.

Але тепер, коли він єдиний годувальник у сім’ї, наш бюджет покриває лише їжу та потреби доньки.

Тому мій чоловік не придумав нічого кращого, ніж відправити мене на роботу, але я проти цього, тому що моя дочка ще занадто мала для дитячого садка, і я не хочу наймати няню, бо це буде чужа людина в хаті.

Тоді мій чоловік запропонував, як йому здалося, блискучу ідею: перевезти до нас свою матір, сказавши, що вона зможе доглядати дитину.

Я не стала сперечатися і подякувала свекрусі за допомогу. Вони обидва були щасливими, бо думали, що вирішили проблему. Наступного дня після її приїзду я з ранку пішла за покупками і повернулася близько шостої вечора. Навіть мій чоловік був уже вдома, а свекруха виглядала стомленою.

Того дня я також записалася до перукаря, зробила манікюр та поновила гардероб.

Я ще встигла зустрітися з подругами в кафе і нарешті змогла відпочити після півтора року роботи мамою на повну ставку. Чоловік одразу спитав, чи ходила я на колишнє місце роботи, щоб написати заяву про повернення.

Він був здивований і засмучений, коли я сказала йому, що планую повернутися на роботу лише тоді, коли нашій дочці виповниться три роки.

Я нагадала йому, що як жінка я в першу чергу маю бути матір’ю, і держава дає мені право доглядати дитину протягом трьох років.

Я також запропонувала, що якщо нам потрібно більше грошей, то йому слід подумати про зміну роботи, оскільки він батько та чоловік і має бути годувальником. Моя свекруха назвала мене марнотратною та егоїстичною.

Можливо, я й здаюся егоїсткою, але в минулому я зробила значний внесок у наш сімейний бюджет. Я вважаю справедливим, що зараз мій чоловік робить крок уперед і забезпечує нашу сім’ю, а я зосереджуюсь на вихованні нашої дочки.

КІНЕЦЬ.