Зі мною працює молода дівчина, яка за місяць виходить заміж.

У всіх нас уже є сім’ї та дорослі діти, може тому мене так вразило її ставлення до майбутнього чоловіка.

Ми знали, що вона зустрічається з хлопцем, часто розповідала, куди їздили на відпочинок, що подарував, і всі ми помітили якесь зарозуміле та зневажливе в її тоні ставлення, коли вона говорила про нього.

Особисто мені це не подобалося, тому що в мене вже дорослий син і я не хотіла б для нього таку дружину.

Але всі мовчки слухали, ніхто не хотів втручатися в чужі справи, тим більше, що Іра гостра на язик.

Але вчора ми всі чули, як вона розмовляла з подругою по телефону і говорила про свого хлопця: «Ой, та він робить все, що я захочу, лізе постійно зі своїми поцілунками, вже набрид».

Ми переглянулися, потім уже без неї почали обговорювати цей момент. Одна співробітниця сказала, що Іра просто хотіла похвалитися перед подругою, як її любить хлопець.

Інша сказала, що вона просто дурна та невпевнена у собі особа. Мені ж просто було неприємно, і навіть якась ворожість з’явилася до цієї дівчини.

Ось такі легковажні і дурні прагнуть вийти заміж скоріше, щоб показати подругам, що вони кращі за них. Але зіткнувшись з реаліями сімейного життя, швидко тверезять.

Тому і розлучень так багато, і самотніх матерів. Сумно все це. Чому батьки їх не вчать, як будувати стосунки, як поважати чоловіка, бути гарною господаркою?

Переживаю за свого сина, мені здається, що зараз усі дівчата такі, як ця Іра.

КІНЕЦЬ.