Зі мною недавно сталася дивна ситуація, від якої я просто прийшла в сказ, я не змогла стриматися і сказала пару слів цій жінці. Ми з чоловіком вирішили трохи прогулятися, взяли дочку, синочка і пішли в парк гуляти.

Моя дочка взяла з собою на прогулянку коляску рожеву і свого пупса, і ось Іринка захотіла води, чоловік мій сказав, що він з донькою піде куnить води. Я зі своїм сином чекала їх, сидячи на лавці.

Поки ми чекали, син взяв коляску сестри і почав гратися, ми з ним розмовляли, він ставив багато питань, і ось, до нас підійшла якась жінка і почала мене соромити.

– Як тобі не со ромно, сидиш собі спокійно, поки син твій грає з рожевою коляскою.

Вам, що шкода купити йому машинку, щоб він не грався чиєюсь коляскою, – сказала жінка.

– Вибачте, але, по-перше, це наша справа, яку іграшку давати дитині, по-друге, це коляска моєї дочки.

Чоловіки повин ні з самого дитинства виховуватися так, що вони повин ні допомагати слабкій статі, – відповіла я.

Ми почали з нею сперечатися, справа дійшла до того, що вона почала на мене кричати, підняла свій тон, я їй ввічливо сказала, що вона не має права нав’язувати свою точку зору.

Вона почала говорити, що це не чоловіча справа, що потрібно привчати до того, що чоловік повинен знати, що є чоловічою, а що жіночою справою.

До цього часу підійшов мій чоловік з донькою, і перед тим, як піти, я ввічливо сказала, що я залишаюся при своїй думці і не потрібно свою точку бачення нав’язувати іншим.

Чоловік в աоці стояв і дивився на мене і на цю жінку, і ось в такому настрою ми пішли гуляти.

КІНЕЦЬ.