Андрій уже кілька хвилин тримав листа в кишені, не в змозі набратися сміливості та відкрити його. Він знав, що все його життя залежатиме від відповіді, що міститься в листі.

Якщо там буде написано “ні”, то він застрягне в цьому маленькому містечку без будь-яких перспектив. Але якщо там буде написано “так”, то це буде його квиток на краще життя з роботою у великій компанії у великому місті.

Саме тоді, коли він збирався відкрити листа, задзвонив телефон. То була його мати, яка кликала його в гості. Він пообіцяв приїхати, але забув і почував себе винним за це.

Закінчивши розмову, Андрій нарешті відкрив листа, і, на його радість, там було написано “так”. Він був у захваті від перспективи розпочати нове життя.

Коли хлопець почав готуватися до переїзду, він відчув, що в ньому наростає почуття тривоги.

Він знав, звідки бере свій початок ця тривога і довірився своєму другові Дмитру, який порадив йому поговорити зі спеціалістами, щоб розвіяти всі сумніви щодо здоров’я батька.

Зрештою, Андрій зрозумів, що не може залишити батьків, і вирішив повернутися до них, а не погоджуватися на роботу. Тоді хлопець відчув приплив енергії та заспокоїв свої почуття гортаючи сімейний альбом, розглядаючи старі сімейні фотографії.

Саме тоді він зрозумів, наскільки сильно сприймав своїх батьків і все зроблене ними як належне, поки жив з ними.

Зрештою Андрій повернувся у квартиру батьків, захопивши з собою речі, і вирішив залишитися і піклуватися про батька, чиє здоров’я через вік і його діяльність стрімко погіршувалося.

Незабаром хлопцеві вдалося прийняти заповітну пропозицію з компанії з можливістю віддаленої роботи, і тоді він зрозумів, що йому не треба далеко ходити, щоб знайти своє справжнє щастя.

КІНЕЦЬ.