Я була заміжня за своїм чоловіком вже три роки, але, на жаль, його сім’я не прийняла мене у своє коло. Я не зробила їм нічого поганого, але вони вирішили зі мною не спілкуватися.

Мій чоловік рано познайомив мене зі своєю сім’єю, і спочатку мені здалося, що я їм сподобалася. Його сім’я була дуже дружною та згуртованою, вони завжди спілкувалися один з одним і збиралися разом на свята.

Однак, коли ми вперше сіли за стіл як вже офіційні родичі, вони почали порівнювати мене з колишньою дружиною мого чоловіка.

На мій подив, порівняння було на мою користь, хоча мені це було неприємно. Незабаром я дізналася, що ніхто з його родичів не любив його колишню дружину, а його батьки були раді його розлученню найбільше.

Згодом мої стосунки з сім’єю чоловіка стрімко погіршувалися.

Незважаючи на те, що мій чоловік добре працював, не забував ні про кого і щороку дарував усім подарунки від нашого імені, я, як і раніше, не подобалася його родичам.

Нещодавно у його сестри був день народження, і вона запросила лише мого чоловіка, але не мене. Він сказав мені, що прийде на вечірку один, бо я не подобаюсь його родині.

Однак я запропонувала купити квіти та подарунок і прийти на вечірку разом, тому що ми одна сім’я, і його родичам потрібно звикнути до моєї присутності. Отже, я пішла на вечірку практично без запрошення та дуже пошкодувала про це.

На вечірці родичі мого чоловіка розмовляли лише між собою та повністю ігнорували мене. Зрештою, чоловік сказав мені, що його сім’я ніколи не прийме мене, і мені не слід було приходити.

Я сподівалася стати частиною його сім’ї, але з цього нічого не вийшло. З того часу я перестала спілкуватися з його родичами і намагаюся не думати про те, що вони думають про мене.

Хоча мій чоловік продовжує відвідувати їх один, я намагаюся ставитись до цього спокійно. Мені це неприємно, і я засмучена тим, як все обернулося. Будучи сиротою, я сподівалася знайти кохання та тепло в сім’ї чоловіка, але цьому не судилося статися.

КІНЕЦЬ.