– Михайло, я була на огляді. Все погано. Якщо терміново не розпочати процедури, то не довго мені лишилося. Потрібні гроші. Де їх брати?

– Нічого, люба, все буде добре, я певен! Я з тобою! Ми щось придумаємо!

– Треба мамі сказати, але зараз почне переживати. І мовчати не можу, адже вона здогадається все одно. Треба її підготувати.

Ганна не могла повірити, що з нею це відбувається. Адже молода ще, сорока навіть немає. Жити та жити ще, а тут цю недугу знайшли.

Як добре, що вона не одна, Михайло поруч, і його син Олексій, який став їй, як рідний. Своїх дітей Бог не дав, тому лишив перший чоловік. Ще є мати, сестра, племінник. Нічого, вона впорається з усім, а вони її підтримають.

Михайло виховував сина один. Дружина подала на розлучення і поїхала, коли Олексію виповнилося 2 роки і більше нічого про неї не знали.

З Михайлом Ганна познайомилася у парку. Вона вигулювала песика, а він грав із сином. Розговорилися, почали зустрічатись. З ним було добре та спокійно, Ганна  з радістю вийшла за нього заміж.

Спочатку жили в її квартирі, яка дісталася від бабусі. Потім продали і купили квартиру більше, бо в тій було тісно втрьох. Будували плани, і ось тепер все пішло шкереберть.

Не відкладаючи у довгу скриньку, Ганна приїхала з тортом до мами.

– Мамо, ти тільки не хвилюйся, але я повинна тобі сказати. У мене знайшли недугу, якщо не розпочати процедури, то… Сама розумієш. От тепер будемо думати з Михайлом, де взяти стільки грошей…

– Ой, Ганно, та як же це… Звідки воно в тебе? Адже не турбувало нічого, ти завжди міцна була і здорова, не те що Світланка. З дитинства з нею в палатах лежела. Ой біда яка…

Від цього Ганна й переживала. Не хотіла чути маминої реакції, голосіння. Але, що вдієш. Краще правду відразу сказати.

– А я нічим і допомогти не зможу тобі. Усі гроші, що були, я віддала синові Світлани на нову машину. Потішила онука. Він давно мріяв про неї. Адже в тебе немає дітей, ось я і її синові допомагаю тепер. Єдиний онук, сама розумієш.

Є, щоправда, у мене ще внесок у банку, але я не можу зняти, відсотки втрачу, а там чимало, шкода дуже… Батько перед тим, як його не стало сказав покласти ці гроші в банк, щоб додаток до пенсії мені був, пасивний дохід.

– Та я ж і не прошу нічого, просто сказала.

Михайло продав машину. Цих грошей вистачало спочатку. Ганна пройшла перший курс процедур. Мав бути наступний курс, від якого все залежало.

– Ох, доню, виглядаєш неважливо! Що там спеціалісти кажуть, є шанси?

– Час покаже, мамо… Сподіваюся, що результат хороший буде, адже я оптимістка, завжди вірю в краще. Світлана щось зовсім не приходить до мене, ніколи, напевно?

– Та вона з чоловіком поїхали на море, на відпочинок, але постійно питає про тебе і шле привіти.

– І на цьому дякую. Вона, як дізналася про мою недугу, різко змінилася. Кілька разів подзвонила і все. Ну, гаразд, якщо їй ніколи…

Ганні було прикро, що старша сестра так поводиться. Жодної підтримки з її боку. Просто пари теплих слів вистачило б…

– Михайло, сьогодні сказали, що потрібно змінити процедуру, але це дорожче. Є дешевші, але вони набагато гірші, і не факт, що допоможуть. Що робити? Де взяти стільки грошей, не уявляю…

– Ганно, не хвилюйся, я знайду гроші! Я твій чоловік, не забувай! Олексій сумує дуже, чекає на тебе додому! Ми обоє чекаємо та любимо тебе!

Ганні стало тепло на душі. Яке щастя, що вони є у неї…

Ганна згадала, що мама говорила про внесок у банку та вирішила попросити у неї гроші.

– Мамо, мені дуже потрібні гроші, мені порадили внести зміни у процедури і тоді у мене з’явиться непоганиц шанс , але нема на що купити. Дуже великий шанс, що це допоможе. Ти не могла б зайняти? А ми з Михайлом віддамо потім…

– Скажеш, теж, зайняти… Хто ж рідній дочці займає? Я б і так дала. Але, дочко, давай будемо чесні. Шанс невеликий. Я говорила про це з фахівцями і знаю всю ситуацію. Де гарантія, що гроші витратите, і все допоможе?

– Я зрозуміла, мамо. Нічого не треба.

Коли мама вийшла з палати, у Ганни потекли сльози з очей. Ось тобі й рідна мама…

– Кохана, я знайшов гроші! Дякую моїм батькам! Коли я їм все розповів, вони відразу зголосилися допомогти. Продали дачу знайомим та всі гроші віддали тобі нам!

Вони раніше пропонували допомогу, але я відмовлявся. А тепер вирішив узяти. Вони щиро тебе люблять і вірять, що ти видужаєш!

У Ганни защеміло на душі від подяки до цих людей. Чужим, насправді. А от як хочуть допомогти…

Почалися процедури. Ганні різко стало гірше.

– Доню, я з непростою розмовою до тебе. Вислухай, і зрозумій мене правильно. Як я і думала, тобі нічого не допомагає. Я вивчила інформацію на цю тему.

На жаль, тобі залишилося небагато, щоб там тобі не говорили, і як би не втішали. Їм вигідно, щоб ти в них проходила процедури, більше грошей витягнуть.

Я ось що подумала. Коли тебе не стане, квартира перейде до Михайла, тому що ви її купували разом. Більшість витрачених грошей – твоя, з продажу бабусиної квартири. Михайло додав зовсім небагато.

І що ж виходить, чужа людина , прибере все до рук? Це не чесно. Але ж у тебе є племінник, рідний. Якому ох, як не завадить квартира.

Може ти підпишеш дарчу на нього зараз? Щоб потім сюрпризів не було…

Ганна зі здивуванням слухала маму. Хто ця жінка? Невже мати здатна на таке? Народила, виростила, і тепер, виходить, мало не чекає на її відхід?

– Рідний кажеш? А де ви були, коли мені потрібна була допомога? Ти за свої відсотки переживала, щоб прибуток не втратити.

Сестричка кохана на морі засмагала, не знайшлося часу навіть підтримати мене у скрутну хвилину. А навіщо? Я ж майже однією ногою на тому світі, га?

Але з мене можна ще щось отримати, поки я ще тут. Племіннику квартиру наприклад.

Батьки Михайла не роздумуючи продали дачу і віддали безоплатно всі гроші нам. Ось і хто тут рідний? Іди, мамо, будь ласка…

Мати важко зітхнула і вийшла з кімнати. Що вона сказала не так?

Згодом Ганні почало ставати краще, процедури допомогли. Михайло готовий був носити дружину на руках від радості та щастя.

Ганна підписала дарчу на чоловіка, щоб родичі не змогли отримати потім квартиру, якщо Ганни не стане. Про це вона повідомила матір.

– Ну, дякую, доню. Чужий чоловік дорожчий за рідних! Світлана в шоці буде!

Але Ганні було байдуже, що думають ці люди. Вона щаслива, і поки що все добре. А це головне!

КІНЕЦЬ.