Якось Василь уже збирався вдатися до довгоочікуваного відпочинку на своєму дивані, коли його спокій перервав дзвінок у двері.

Неохоче він взувся в капці і поплентався до дверей, дивуючись, що за несподіваний гість завітав у таку годину. На його подив, перед ним стояла загадкова літня сусідка.

Відома своєю ексцентричністю та незвичайною підозрілістю по відношенню до всіх мешканців, вона стала цікавою темою для обговорення в їхньому багатоквартирному будинку. Незважаючи на люб’язності, вона різко запитала, чи він один.

Здивований питанням, Василь підтвердив свою самотність. Повторне питання сусідки про його самотність залишило його здивованим.

Її дивне прохання перевірити його кухню на наявність специфічних запахів лише ще більше здивувало його. Після деякого вагання Василь погодився впустити стареньку в будинок, старанно приховуючи усмішку. Вона пройшла на кухню, дивно обійшовши інші кімнати.

Зробивши вигляд, що намагається оцінити обстановку на кухні, вона, здавалося, залишилася незадоволеною, заявивши про відсутність будь-якого запаху.

Василь з полегшенням проводив її, чекаючи на закінчення дивного спілкування. Однак перепочинок був недовгим, коли в двері знову подзвонили і з’явилася та ж сусідка з тим же незвичайним проханням.

Роздратований, Василь поставив питання, чому вона постійно цікавиться запахом його кухні та його самотністю.

Бачачи її замішання, він дозволив їй повторити свій колишній маршрут, після чого та пішла, не сказавши жодного слова. Заінтригований, він подзвонив дружині і поцікавився, чи не спілкувалася вона з сусідкою останнім часом.

Дізнавшись про хворобу сусідки, Василь відчув полегшення, що нічого надприродного не виявилося. Розмова подружжя закінчилася сміхом, абсурдність ситуації внесла деяку комедійну розрядку у цей дивний вечір.

КІНЕЦЬ.