В одної жінки порвалася улюблена блузка. Вона стала її зашивати і гірко заплакала, бо раптом зрозуміла, що покращувати ситуацію неможливо


 

У однієї жінки улюблена блузка порвалася. Щиро кажучи, це жінка всім казала, що улюблена. Насправді це була єдина пристойна блузка. От і все.

Ні, одяг був, звісно. Різні дешеві ганчірочки. А пристойна блуза була одна. І щоб на роботі не засміяли, мовляв, ходиш в тому самому! – Жінка розповідала про блузку. Мовляв, улюблена та зручна річ. Те що треба. Нині таку не купиш!

Звісно, ​​не купиш. На що? Чоловік набрав кредити, не працює, п’є і на дивані лежить. Або влаштовує скандал, щоб дружина дала йому гроші. Як жити без грошей? Ти сама подумала своєю курячою головою?

А ще жінка ходила до психолога. І намагалася налагодити стосунки з чоловіком, – вона й чути не хотіла про розлучення. Як це можна? Діти ж. І чоловік добрий, просто йому не щастить. І ось вона ходила та розповідала про своє дитинство за гроші. Тому що була в неї таємна надія, коли розповіси все своє життя, щось має гарне статися? Що ж має змінитися на краще? Наприклад, чоловік.

А психолог не давав поради. Просто слухав, іноді ставив запитання та кивав. Його навчили емпатичному слуханню. І він заплатив за курс кругленьку суму. І тепер навички застосовував. В глибині душі теж сподівався, що щось зміниться.

Ну ось, жінка зітхнула і стала зашивати дірку. Акуратно так. І зашила! Тільки блузка роз’їхалася одразу в іншому місці. Це тому, що тканина стала старою.

Жінка нову дірку зашила. Наділа блузку, а та пішла по шву! Сіла жінка і заплакала. І сльози капали на чистеньку заношену блузку з дірками, які не можна було зашити. Тому що тканина стала старою, ось чому…

Іноді все зайшло надто далеко. Це дуже сумно, якщо йдеться про хворобу. Лікують-лікують людину, а толку немає. Тому що тканина тіла занепала.

А іноді це не так страшно. Ось як у випадку з блузкою. Блузку настав час викинути. Тим більше вона не улюблена. А просто єдина, от і чіпляєшся за неї… І сам собі вселяєш, що це прекрасна блузка, іншої такої немає. Але носити вже неможливо, ось у чому справа. І всі засоби ремонту вичерпані.

Жінка раптом зрозуміла, що покращувати ситуацію неможливо. Що вона потім почала робити, як справлялася – це окрема історія. Довга та хороша. Але почалося все зі спроби полагодити те, що загинуло і зносилося, перетворилося на тлін і порох.

Життя іноді вчить краще за психологів. Хоча теж не дає порад. Тільки наочні приклади, які ми не завжди помічаємо.

КІНЕЦЬ.