Мій син Олексій довго не міг знайти собі до душі пару. І я ніколи не могла збагнути чому. Ще в школі він зіштовхнувся із проблемою з дівчатками. Довго спілкувався з ними по телефону, водив у кіно, але вони не відповідали йому взаємністю.

Ви не уявляєте, як гірко мені було слухати його одкровення. Адже він завжди був добрим, чесним хлопчиком. Але красуні, як відомо, люблять інших.

Будучи вже дорослим, син почав жити окремо. Знайшов начебто непогану роботу і досяг певних успіхів. Там познайомився з дівчиною, слово за слово вони сходили на кілька побачень.

Вона Олексі дуже сподобалася. Але, на жаль, у них також нічого не вийшло. Та панночка хотіла, щоб у її чоловіка обов’язково була іномарка, квартира в центрі та все інше. Самі знаєте, якими дівчата зараз стали жадібними та дотошними.

Потім була ще одна. Здається, її звали Віка. Симпатична, з дитиною. Вона вже не скаржилася на те, що у сина немає свого автомобіля. Відмінно себе почувала у громадському транспорті, та ще й Олексію радила, де і як можна заощадити, якщо що. Врівноважена жінка, ми з нею навіть бачилися кілька разів. Але, звичайно ж, все це були пустощі.

У неї вже була дитина, яка знала свого тата. А Олекса для нього був просто «чужим дядьком». Та й Вікторія ніколи б не змогла полюбити жодного чоловіка сильніше за сина.

А значить, нічим хорошим це не скінчилося б. Я, як жінка та мати, знаю це чудово. Віка хороша людина, але, на жаль, нам з нею було не по дорозі.

Потім у Альоші почалися якісь труднощі з роботою, і він зовсім пішов у себе. Зі мною практично не спілкувався, про створення сім’ї навіть не думав.

Ну, звичайно, він же чоловік, і йому треба було думати про кар’єру. В цьому немає нічого поганого. Хоча, як мама, я розуміла, що його вік вже підходить до тієї позначки, коли терміново час заводити сім’ю. Але я стримувала себе і нічого не казала.

І ось нарешті чудові новини! У 41 рік Олексій одружується! Я була у нестямі від щастя. Його обраниця Наталя родом із невеликого містечка. Розумна, енергійна, симпатична. У мене на неї були найбільші надії. Я познайомилася з її мамою, дізналася від неї багато цікавого про невістку. Загалом нарешті моє серце заспокоїлося.

На жаль, ненадовго. Звичайно ж, я продовжувала спілкуватися з сином, і його розповіді насторожували мене з кожним разом все сильніше.

То Наталка на вихідних потягне його по магазинах іти. Ні, щоб залишитися вдома і добре відпочити. Вона ремонт починає і змушує чоловіка їхати з нею, купувати клей, шпалери і ще якусь нісенітницю. Ну справді, сама б хіба не впоралася?

Далі більше. У неї мати захворіла. То вона сама до неї їхати відмовилася. Тільки з Олексою. Та ще й гостинців набрала недешевих. А він там яким боком? Це ж твоя мати, тобі й доглядати її! Та ні, тільки з чоловіком, і все тут.

Після роботи Олексій змушений не відновлювати сили, як раніше, а йти з нею до парку на прогулянку. Або, наприклад, ходити магазинами. Мабуть, робота їй легше дається, може, вона там взагалі нічого не робить.

Я спробувала провести з нею розмову. Про те, що не можна так байдуже ставитися до власного чоловіка. А вона мені відповіла, мовляв, сама знає, як їй бути. Більше того, це вона ще добре навіть не починала за нього братися. Адже у них має бути сім’я, діти. А він поки що зовсім до цього не готовий. Я, як це почула, у мене аж у очах потемніло.

Слова самі полізли назовні. Я спитала, а дружина йому на що, коли пішла така справа? Чоловік гроші заробляє. Навіщо йому ще потіти заради її поїздок до мами чи походів магазинами? Це не чоловіча справа зовсім. Хто вона взагалі така, що встановлює свої правила?

Загалом, я розлютилася. Але вважаю свої слова виправданими. Деяким потрібно іноді вказувати їхнє місце.

За тиждень до мене зателефонував Олексій і вперше в житті на мене накричав. “Друга половинка” розбовтала йому все. Більше того, мені здається, вона ще й додала. Тепер вона каже, що не хоче зі мною бачитися, спілкуватися та чути про мене. Інакше реально погрожує розлученням. А це вже серйозна заява.

Тепер мені, до того ж, треба ще й прийти вибачатися. З розумінням та повагою ставитися до рішень мого дорослого сина. Це не я вигадала, це він мені таке наплів. Відомо, з чиїх фантазій взято. З цього часу я маю бути просто звичайною мамою, яка лише посміхається і ніяк не заважає їх із Наталею сімейному життю.

І знаєте, що? Я так і зроблю. Заради своєї дитини я піду на все, аби їй було добре. Адже якщо через мене він знову розійдеться з жінкою, боюся, нічим добрим це не закінчиться. Щодня я думаю, як він там. Кидаюся дзвонити до нього по десять разів на день, але щоразу величезним зусиллям волі себе стримую.

Мені здається, що чим більше моя невістка має владу над Льошею, тим менше мені залишається жити на цьому світі. А як інакше, якщо тепер мене нічого не радує? Але я терпітиму і далі, аби у нього все було добре. Аби побачити онуків.

Тоді вже я вважатиму себе людиною, яка прожила життя не дарма. А поки що трохи потерплю. На що не підеш заради майбутнього.

Я одружена майже чотири роки. З чоловіком ми разом майже 10 років (нам обом по 27). І зараз мені здається, що я ніколи не любила свого чоловіка. На початку наших

Незважаючи на те, що мені виповнилося 29 років, щороку я святкую свій день народження двічі. Перший раз у дату, коли я безпосередньо народився. А другий – коли врятувався від пожежі.

Місяць тому літали з чоловіком за кордон на два тижні. Після довгих прогулянок по парку зайшли в невелику кафешку, щоб перекусити, де до нас підсіла дівчина – африканка. Я дуже