Заробляю я добре, допомагаю мамі фінансово та фізично, у будинку створили всі необхідні умови для комфортного проживання, відвідую її досить часто, так само часто привожу її до себе, де вона влаштовує скандали і намагається принизити мого чоловіка, тут на три дні залишила у неї погостювати доньку (9 років), потім дочка розповіла, що вона її обзивала і навіть схопила за волосся, доньку я в неї більше не залишу, зараз зі здриганням чекаю зими, мама проситься на зиму до нас (вона минулі зими практично повністю проводила у нас — це пекло) каже, що їй тяжко одній у будинку


 

Я не люблю свою матір. Зараз я говорю ці слова, не відчуваючи якогось внутрішнього сорому, бо зрозуміла, що маю на це моральне право. Все своє дитинство (нас троє), що я пам’ятаю, нас мама систематично принижувала, називала наймерзкішими словами, ображала, не розбираючись, чи є наша в тому вина.

Іноді вона йшла в запій на тиждень два, тоді ми могли «від душі» погуляти, коли вона була твереза нас, практично, не відпускала на вулицю. Я згадую, як часто ми з сестрою дивилися у вікно: на вулиці літо, сонце, гуляють наші ровесники, а нам тільки й залишається, що дивитися у вікно.

Коли вона пила, ставала агресивною, часто не контролювала себе і сильно нас ображала. Згадую, як я прийшла взимку з вулиці (гуляла), мені було років 7-8, вона накинулася на мене з палицею, я потім ніяк не могла розстебнути на пальто гудзики.

Сестрі часто говорила, що вона не повинна з’явитися на світ, просто їй не вдалося вчасно позбутися дитини. Ми народжені від різних батьків. З жодним із них вона не вжилася через свій деспотичний характер. Нині ми дорослі, я закінчила університет, вийшла заміж, є дитина.

Ми із сестрою живемо в одному місті. Брата не стало 10 років тому у 29 років. Мати живе у селищі, де ми росли – це не далеко від нашого міста. Вона стара хвора жінка, їй необхідна допомога та турбота, а я з великими труднощами знаходжуся з нею поряд, мене дратує одна її присутність.

Заробляю я добре, допомагаю їй фінансово та фізично. У будинку створили всі необхідні умови для комфортного проживання. Відвідую її досить часто, так само часто привожу її до себе, де вона влаштовує скандали і намагається принизити мого чоловіка.

Тут на три дні залишила у неї погостювати доньку (9 років), потім дочка розповіла, що вона її обзивала і навіть схопила за волосся. Доньку я в неї більше не залишу. Зараз зі здриганням чекаю зими, мама проситься на зиму до нас (вона минулі зими практично повністю проводила у нас — це пекло) каже, що їй тяжко одній у будинку.

Хочу їй відмовити – не уявляю, як із нею пережити ще одну зиму. Чоловік теж проти, сказав, що краще їздитимемо день за день, допомагатимемо. Розповіла все загалом, без найжахливіших подробиць, які мали місце бути. Чи було у когось щось подібне, як ви будуєте стосунки з матір’ю, що в душі твориться?


КІНЕЦЬ.