Кілька днів тому я зустріла одну гарну подругу, котру давно не бачила. Я була здивована позитивними змінами, які я помітила в ній, і ми вирішили зайти до найближчого кафе, побалакати з нею.

Коли Віра розповіла мені свою історію, я дізналася, що вона дев’ять років була одружена з людиною на ім’я Ігор і наро дила від нього трьох дітей.

На початку шлюбу між ними все було гаразд. Ігор обсипав її любов’ю та увагою, завжди поспішав до неї додому та приносив їй подарунки. Після року спільного життя все почало змінюватися. Він став відстороненим, грубим і незадоволеним їхнім спільним життям.

Тільки коли Оксана побачила Ігоря з іншою жінкою у парку, вона зрозуміла, що відбувається. Повернувшись додому, він звинуватив дружину в тому, що вона бачила його з kоханкою, і лаяв її за те, що та не залишилася вдома.

Незважаючи на сльо зи та горе, Віра вирішила прийняти його зраду, тому що їй більше не було куди йти, і вона не могла сама забезпечити своїх дітей.

Але життя з Ігорем стало нестерпним, і Віра зрозуміла, що треба йти. Вона знайшла добру самотню бабусю на ім’я Галина Іванівна, яка погодилася взяти її та її дітей до себе безkоштовно за умови, що Віра доnомагатиме їй по дому.

Подавши на роз лучення, Віра переїхала до Галини і почала будувати своє життя заново. Ігор жалкував про свій вчинок і просив у неї вибачення, але подруга не могла змусити себе пробачити його. Тим часом Галина ставилася до дітей Віри, як до власних онуків, і вони дуже полюбили її.

Зрештою Віра зустріла хорошу людину, яка захотіла на ній одружитися, і вона знову була щаслива. Розмірковуючи про своє минуле, подруга помітила, що, хоча їй було важко ростити дітей одною, тепер вона процвітає у всьому і вдячна людям, які доnомагали їй на цьому шляху.

КІНЕЦЬ.