Оксана готувала пиріг на кухні, коли у двері позвонили. Там стояла незнайомка з хлопчиком, яка просто залишила дитину в Оксани та пішла.
Ольгу покинула Аня, дівчина, яку вона виховувала та плекала десять років. Несподіваний наказ покинути їхній спільний будинок завдав Ользі глибокого болю.
Вона згадала, як десять років тому вони з Валерієм, батьком Ані, вирішили жити разом. Валерій запропонував продати її маленьку квартиру, а гроші покласти до банку.
Так Ольга переїхала до будинку Валерія, ставши матір’ю для двох дітей, біологічна мати яких покинула їх, пішовши до іншого чоловіка.
Валерій був процвітаючим фермером, який закохався в м’який, скромний характер Ольги.
Сама Ольга була шкільною вчителькою, була розлучена і жила сама після того, як її син поїхав за кордон. Уважність Валерія допомогла Ользі відчути себе гарною та коханою.
Вона любила дітей і легко освоїлася у будинку Валерія. Протягом багатьох років вона підтримувала дітей, переживаючи їх злети та падіння.
Валерій, який сам отримав суворе виховання, був переконаний Ольгою у необхідності м’якшого підходи до дітей. Коли трапилася трагедія і Валерій несподівано пішов із життя, Ольга почала організовувати його поминки та займатися емоційними проблемами.
У цей момент з’явилася колишня дружина Валерія, і Ольга навіть допомогла їй відновити зв’язок з дітьми. Незадовго до смерті Валерій, наче щось передчуваючи, вирішив купити Ользі квартиру.
Ольга відчувала до вже покійного чоловіка безмірну подяку за його передбачливість, особливо в той момент, коли її попросили піти.
Кинувши останній погляд на будинок, який був її домом, Ольга зрозуміла, що їй доведеться жити далі без Валерія та дітей. Це було боляче, але неминуче. Життя, зрештою, продовжується…
КІНЕЦЬ.