Чи важко допомогти людині? Це маленька допомога. Жодних особливих зусиль не треба докладати. Відповісти на повідомлення кількома рядками, підтримати, порадити щось. На коментар відповісти, якщо запитання задали. Побалакати п’ять хвилин. Відповісти на дзвінок – важко, чи що?

Одна жінка переїхала до нового будинку. Купила миленьку квартирку на першому поверсі під номером “один”. Добра, чуйна жінка. Вона завжди намагалася надати посильну допомогу

Через пару місяців жінка стала дратівливою, похмурою, періодично вона кричала з грубою лайкою: “хто знову дзвонить?!”.

Їй дзвонили в домофон. Сусіди забували ключі. Кур’єри привозили замовлення. Приходили листоноші та працівники різних служб. Майстри з ремонту, будівельники… Дітлахи хотіли додому потрапити. Гості до сусідів приходили. Жителі, які були напідпитку, вночі прагнули потрапити додому…

У під’їзді було 100 квартир. Сто. І то з домофонами в інших квартирах щось траплялося, то приходили ті, хто не мав ключа. І всі дзвонили у домофон цієї жінки, щоб потрапити до під’їзду. Це ж справжня дрібниця – натиснути кнопочку. Важко надати крихітну допомогу?

Ця зла жінка одного разу о четвертій ранку вилаяла сусіда, який зазвичай їй дзвонив у домофон. Не так просто після бурхливої ​​вечірки ключ знайти. Їй уранці треба було йти, як завжди. Але продуктивно працювати вона вже не могла…

А потім вона вимкнула домофон. І тепер зустрічає лікаря біля під’їзду. Вона лікується. Їй уже краще.

А якби у під’їзді було не сто, а триста квартир? Чи мільйон?

Ось і вся історія про невелику допомогу. Думати, що ви один у домофон дзвоните і просите відкрити, велика помилка. А безкоштовно працювати цілодобово дуже важко. І відповідати на тисячу повідомлень за день дуже важко. Навіть якщо вони від хороших людей, які хочуть отримати пораду чи поділитися особистим.

Тому спасибі тим, хто відчиняє нам двері, хоч і не зобов’язаний. Допомагає, хоч і не зобов’язаний. І треба дуже добре подумати, перш ніж дзвонити в чужі двері чи просити про іншу маленьку допомогу. Все залежить від кількості людей, які до нас зателефонували. І від ступеня виснаження того, хто відкривав та відкривав…

КІНЕЦЬ.