Три роки тому від мене пішла дружина, швидше за все до іншого або в інше найкраще для неї життя. У нас на той момент була дворічна дочка. Мої спілкування з дочкою були дуже рідкісними, постійні причини колишньої дружини та тещі створити у цьому проблеми.

Не скажу, що мати доньки ну дуже погана, просто припустилася у своєму новому житті великої помилки, через що суд прийняв рішення визначити місце проживання дочки з батьком. Не посвячуватиму читачів у деталі, чому суд ухвалив таке рішення.

Для мене навіть зараз не зрозуміло, як так, трирічна дитина, якій начебто здебільшого потрібна здебільшого мама, спокійно, з великим бажанням перейшла жити з батьком і за мамою навіть не сумувала. Адже дитину в цьому віці складно купити чимось, щоб вона проміняла турботу мами.

Що мало статися в тій родині, де мама, бабуся, прабабуся, тітки та дядьки, щоб дочка жила з татом і навіть не нудьгувала? Я живу та виховую дочку один. Повірте, я зовсім не налаштовую дочку проти мами. Зараз дочці вже п’ять років, і я два роки намагався налагодити їхні стосунки, але безуспішно.

У прямому розумінні змушував дочку самій дзвонити чи відповідати на дзвінки мами, нагадувати про свята, але якщо я цього не робив, то й донька не згадувала. Спілкування мами з дочкою згодом стали дуже рідкісні, 4-5 дзвінків на місяць. Та й розмова не складається, тому що мама не може або не бажає знайти цікавих тем для розмови.

Прості питання, як справи. Ну або в хованки з відео зв’язку пограти з дитиною. Така ж фантазія у мами й з подарунками, які вона просить мене купити дочці від її імені, а потім хоче, щоб дитина усвідомлювала, що це подарунок від мами. Про спілкування бабусі та прабабусі з онукою я просто мовчу, нуль.

Їхнє кохання проявляється у лайках фотографій онуки, думаючи, що дитина дивиться кількість лайків і захоплюється цим. Я намагався допомогти колишній дружині у спілкуванні з дочкою, навіть пропонував сплатити курси з дитячим психологом, але… Завдяки психологу, я зміг розібратися в поведінці дочки і поведінці матері. Заспокоївся.

І я радий, що для доньки я головна людина. Тепер можна подумати і про супутницю в житті, яка зможе стати подругою дочки, яка потребує жіночого контакту. Звичайно, це одиничний випадок, але все ж таки є.

Мами, які скаржаться, на те, що дочка не хоче з ними жити або спілкуватися після розлучення, повинні розуміти, що пошук для себе  «кращого життя», не завжди найкраще життя для дитини, за що і настає така жорстка розплата.

Тут багато хто пише, що мамам у таких випадках потрібно налагодити спілкування з колишніми чоловіками (прошу не плутати про бажання зійтися назад). Я згоден з цим. Має бути нормальне спілкування, щоб дитина навіть на відстані відчувала, що в неї є обоє батьків, вони спілкуються і піклуються про неї.

КІНЕЦЬ.