Але чоловік не відступав. Він намагався переконати мене, використовуючи ті самі слова, що він мій батько, і мав намір зайти до хати. Мій серцевий ритм збільшився, і я ледве стримувала сльози, борючись з емоціями, які мене переповнювали. Мені було не зручно відмовити йому напряму, але я знала, що ця людина не має жодного зв’язку з моїм сімейним життям.

Мій тато був найкращим батьком на світі. Він завжди був поруч, підтримував і забезпечував мене. Його турбота і любов були непохитними, і я не могла прийняти ідею, що цей незнайомець міг би замінити його. Час від часу в нашому житті можуть з’являтися люди, які намагаються збентежити наше покоїться і проникнути в наші серця. Але я була впевнена, що не дозволю цьому статися.

Зібравши відвагу, я вирішила рішуче виступити.

– Вам звідси треба йти. Ви помилилися оселі. Мій батько живе на сусідній вулиці, і я не знаю, хто ви такий. Будь ласка, залиште мою власність, – мої слова здавались впевненими, хоча голос скреготів.

– Я розумію, що ти бачиш мене як добре виховану дочку, що не пускає батька на поріг. Ти сподівався, що коли приїдеш до мене, ми зможемо разом жити та з донькою моєю добре заживемо. Але виявилося по–іншому, і ти засмучений тим, що я навіть не запропонувала тобі чаю.

Але ти мусиш зрозуміти, батьку, що були моменти, коли я дуже потребувала тебе, а ти був відсутній. Ти не був поруч, коли мама і я були самі, без грошей і їжі, блукаючи по чужих місцях. Чому ти мовчиш, тату? Ти знаєш, скільки тобі років, правда? 56? То де ж ти був усі ці роки, тату? Звідки раптом ти вирішив радувати мене своєю увагою? І звідки ти знав, що зараз мені ти потрібен? У мене є свій батько, найрідніший і найулюбленіший, а тебе я не знаю і не хочу знати.

– Так, я був не найкращим батьком, але…

– Ти говориш, що не був добрим батьком, але розумію, що молодість і безтурботність мали на тебе великий вплив. Коли мама повідомила тобі, що народжує, ти злякався і втік.

– Але доню, я завжди тебе любив, хоч і втік та все покинув. Ти права. Але не за тим я прийшов, щоб старе згадувати. Зараз я сам залишився і ти повинна повернути мені борг.

Ти ж мені життям зобов’язана!

А то як дружини моєї не стало, то її діти на вулицю мене погнали…

– Так… а ти зовсім не розумієш? Ти не був присутній в моєму житті, ти ніколи не бачив, як я зростала, ніколи не допоміг навіть найменшою копійкою, а зараз, коли у тебе туго, ти раптом приїжджаєш до мене, щоб жити? Ти мені чужа людина, я тебе бачила всього два рази в житті, у нас немає нічого спільного. Чому ти хочеш жити у мене? У мене є своя сім’я, мама, батько, а тебе ніколи не було в моєму житті, і зараз ти мені не потрібен.

–Ох, дочко, я не очікував, що все вийде так погано. Я думав, що може бути якісь родинні стосунки, але ти проявляєш таку ворожість? Але я розумію, що я не в найкращому стані. Я навіть погано можу працювати через свій вік і слабкість. Я можу подати на тебе на аліменти, і суд, ймовірно, підтримає мене, адже я стара, беззахисна людина. Чи ти дійсно не бажаєш допомагати своєму власному батькові по–хорошому? Якщо так, то тоді будеш змушена виплачувати борг по–іншому.

–Що ж за радість мені платити аліменти тобі?

– Знаєш що, я сам! Який суд? Які аліменти!

– Хто це такий розумний мені казки розповів, у які я сама і повірила? Де написано, що ти батько? У моєму свідоцтві написано, що батько у мене – Марк, а тебе як звати? Ото ж бо. Якраз ти злякався відповідальності, утік, не був тобі потрібен. Без тебе, без твого батьківства я виросла, ніде й згадки про тебе нема. Який же суд аліменти платити мене зобов’яже чужому дядькові? Ти хоч копійку мені дав за все життя? Пам’ятається мені, що в ті 2 наші зустрічі ти тільки за грошима й приїжджав, а батьки від тебе відкуповувалися для спокою.

ʼ- Стривай, я зараз, – промовила я, прикривши двері, пройшла в кімнату, дістала гаманець, витягла звідти всі гроші, потримала їх у руках, потім відрахувала кілька купюр, стиснула їх у кулак і пішла назад.

–Тримай, тату. Це тобі за те, що показався хоч на старості років, побачила я, якою ти є людиною насправді. І не ходи сюди більше.

Він повільно вийшов за хвіртку і поплентався у бік зупинки, постійно оглядаючись. Такий безпорадний, що у мене десь у душі ворухнулась жалість до цієї людини, яка є моїм біологічним батьком. Вона ворухнулась і зникла. Він сам винен. Я не повинна любити його, не повинна дбати про нього. У мене є найкращий, найулюбленіший батько, який сидів біля мого ліжка під час недуги, катав мене на своїх плечах, завжди був поруч у найважчі моменти життя. Він мене любить, піклується про мене і ніколи не зрадить. Справжній. Чудовий. Добрий. Він не побоявся відповідальності та одружився з моєю матір’ю, удочерив маленьку дівчинку, яка стала йому рідною та улюбленою донькою.

– Доню, я не знаю, якими словами звернутися до тебе. Хоча він є твоїм батьком, рішення щодо нього повністю належить тобі. Я не можу радити тобі, але підтримую будь–яке твоє рішення. Можливо, цей чоловік дійсно потрапив у скрутну ситуацію, можливо, у нього немає житла. Я повірю і підтримаю тебе, донечко.

–Тату, ти про що? Який батько? Ти єдиний і справжній батько для мене, іншого мені не потрібно. Я вже прийняла своє рішення. У мене єдиний батько – ти. Мамо, ти чому мовчиш?

–Що тут казати?

Я пишаюся тобою, донечко. Ти зробила правильний вибір.

Він ніколи не мав нас на увазі, коли був молодим, ти для нього не мала значення. Він отримав те, чого хотів.

–Тату, навіщо це? – Марк сидів, опустивши голову. – Тату, чому ти плачеш? Що сталося?

– Нічого, донечко. Я просто дякую тобі. Дякую за все. Ми виховали чудову доньку, чи не так, Надія? Вся родина обійнялася і радісно розсміялася.

А десь там, у невеликому напівзруйнованому будиночку сидів старий, не поголений чоловік, який справді не розумів, що в житті він зробив не так, щоб його власна дочка відмовила йому у вході. Він, нарешті, батько, мав право на добрі відносини. Але його невдячна жінка виростила егоїстичну особистість, яка лише про себе думає.

А яка ваша думка про цю ситуацію? Чи права донька, відмовляючи батькові в доступі до свого життя, чи мала вона допомагати йому? Ця розповідь базується на реальних подіях, але імена персонажів змінено.

КІНЕЦЬ.