Коли Андрій повернувся з роботи, то застав лише вдома трирічного сина і тещу. Вмившись і переодягнувшись, він попрямував на кухню, де на нього чекала вечеря. Вже після вечері, глянувши на годинник, він запитав у тещі:

– Тетяно Сергіївно, а де Ірина, знову у подруг?

– Навіть не знаю, як тобі це сказати, – озвалася теща.

– Кажіть, як є, – сказав Андрій.

– Андрію, Ірина просила передати тобі, що вона йде до іншого чоловіка.

– Як йде, а як же дитина? Вона і його теж покинула?

– Андрію, я зараз покладу онука, а потім тобі все поясню, бо це довга розмова.

Залишившись на якийсь час наодинці із собою, Андрій почав згадувати події останніх днів. Він не міг не помітити зміни у поведінці своєї дружини. І ці дива в її поведінці виявилися два тижні тому. Саме в ці останні дні, повертаючись з роботи, він не заставав вдома дружини. А замість неї за дитиною доглядала теща, та й на кухні теж господарювала вона. Уклавши дитину, Тетяна Сергіївна поспішала додому. А ближче до ночі з’являлася Ірина.

– Вибач, – говорила вона, – я затрималася у Поліни. Просто я останнім часом дуже втомлююся, і мені треба хоч якось відволіктися.

Поліна була найкращою подругою Ірини. І в Андрія не було жодних підстав підозрювати свою дружину в чомусь, тим більше, що дитина залишалася під наглядом бабусі.

Після того, як Дениско заснув, Тетяна Сергіївна продовжила розпочату розмову.

– Андрію, я тобі повинна зізнатися, що я була в курсі всього, але переживала почати з тобою розмову на цю тему.

– Тетяно Сергіївно, не тягніть, поясніть у курсі яких подій ви були, – попросив Андрій.

– Два тижні тому до рідного міста повернувся Михайло, – приступила до розповіді Тетяна Сергіївна. – Саме між ним та моєю дочкою виникло кохання у випускному класі. Точніше, це моя дочка закінчувала школу, а Михайло після дев’ятого класу вступив до механічного коледжу. Хлопець ріс у поганій родині. Батьки гульбанили, ніде не працювали.

Я ще тоді попереджала Ірину, щоби не зв’язувалася з ним. Адже яблуко від яблуні недалеко падає. Але моя дочка заявляла, що у них велике кохання. Ірина росла без батька, і в якийсь момент вона стала некерованою. Я була впевнена, що вона потрапила під поганий вплив Михайла, але нічого не могла вдіяти. Дочка мене просто ігнорувала.

Після закінчення школи моя дочка, – продовжувала розповідь Тетяна Сергіївна, – влаштувалася касиром до гіпермаркету, хоча я вмовляла її вступити до університету, адже у школі вона вчилася зовсім непогано. А незабаром вона привела до нас додому Михайла, заявивши, що вони подали заяву на реєстрацію шлюбу і що тепер він, як наречений, житиме у нас. Всі мої докази, що вам ще рано одружитися, були відкинуті. Тоді Михайло закінчував останній курс коледжу.

Батьки Михайла грошей на весілля не мали, а я не збиралася віддавати свої накопичення на майбутнє весілля. Але Ірина з Михайлом були готові розписатись і без весілля. І здавалося, що їх ніхто не зупинить. Але напередодні весілля до Михайла прийшов дільничий. Як виявилося, він «наробив справ».

Тоді Михайло вже був повнолітній і довелося відповідати сповна.

Я зітхнула з полегшенням, мовляв, Бог відвів мою дочку від недолугого нареченого. Але заспокоюватись було зарано. Незабаром я знайшла в поштовій скриньці листа від Михайла. Зрозуміло, що я одразу викинула його. Думаю, що будь-яка мати, в подібній ситуації вчинила б так само. Потім те саме сталося з наступним листом.

Моя дочка місця собі не знаходила в очікуванні листів. А потім, мабуть, змирилася з тим, що Михайло її забув. Але остаточно моя дочка заспокоїлася лише після того, як зустріла тебе, Андрію. Ось вашому весіллі я була дійсно рада.

– Те, що було в минулому, я зрозумів, – зупинив Тетяну Сергіївну Андрій, – ви мені скажіть, де Ірина зараз.

– Сьогодні вона поїхала з Михайлом кудись. Вона мені навіть адреси не залишила, але вона обіцяла приїхати за сином, – закінчила свою розповідь Тетяна Сергіївна.

– Ну ні, – не витримав Андрій, – сина вона не отримає. Я зроблю все для цього.

– Андрію, може не треба поспішати, може вона одумається.

– Тетяно Сергіївно, я розумію, що Ірина ваша дочка. Але судячи з вашої розповіді, заміж за мене вона вийшла без кохання. І навіть якщо вона повернеться, то кохання, якого ніколи не було з її боку, з нічого не відродиться. Та й навряд чи я зможу пробачити її.

– Що ж робити, – заплакала жінка похилого віку, – я теж проти того, щоб Денис жив з ними.

– Тетяно Сергіївно, це будемо вирішувати вже завтра. А поки що, ви ж розумієте, що я без вашої допомоги не обійдуся. А згодом Дениса відправимо до садка.

…

Через місяць Ірина повернулася до рідного міста. Зупинилася вона у своєї матері.

– Що не солодко тобі було з твоїм Михайлом? – Запитала Ірину мати.

– Мамо, ти не уявляєш у якій квартирі він живе! Це напіврозвалена квартирка. Та й людиною він виявився зовсім не тою, якою був у юності.

– Що ж, доню, ти наробила справ! Іди до чоловіка, вимолюй у нього прощення.

– Мамо, я знаю, Андрій не вибачить мені.

– І що ж тепер робити?

– Прийду до нього після народження дитини.

– Якої дитину?

– Я впевнена, що батьком цієї дитини, яку я ношу, є Андрій.

– Ну, то йди, і скажи йому про це. Андрій порядна людина, він своїх дітей не покине. А там дивишся і тебе простить.

-Ні, мам, зараз рано.

Як і розраховувала Ірина, мати передала розмову про дитину Андрію, який після повернення дружини не шукав з нею зустрічей. Ця інформація напружила Андрія. А Тетяна Сергіївна продовжувала обробляти свого зятя.

– Вона і Михайла покинула через те, що зрозуміла, що в неї буде друга дитина, твоя дитина.

– Я від дітей відмовлятися не збираюся. Ось тільки після народження дитини потрібно буде зробити експертизу на батьківство.

У призначений термін Ірина народила доньку. Але навіть на виписку з пологового будинку Андрій не прийшов зустрічати її. Незабаром тест показав, що батьком дитини, що народилася, є Андрій. На той час Андрій вже розлучився з Іриною. Але заяву позбавлення її материнства він не подав. Ірина продовжувала зустрічатись зі своїм сином на території материнської квартири. Прийти у квартиру до Андрія вона так і не наважилася.

І ось ці результати тесту поставили Андрія у безвихідь. Його син продовжував жити разом з ним, а бачитися з рідною дочкою він не мав можливості. І не тому, що Ірина була проти. Саме вона була б рада цьому приходу. А ось у Андрія бажання бачитися з нею не було.

Але доля розпорядилася так, що Ірина незабаром забрала швидка. Ось тоді в квартирі в Андрія і з’явилася друга дитина. Причому основне навантаження щодо догляду за дітьми знову навалилося на плечі Тетяни Сергійівни. За ті два тижні, які Ірина провела у палаті, Андрій неодноразово брав на руки до себе дитину. І в цей момент він зрозумів, що вже не зможе жити окремо із донькою.

Коли Ірина, після виписки з’явилася на порозі квартири свого колишнього чоловіка, щоб з дочкою вирушити до материнської квартири, то Андрій зупинив її.

– Ірино, – звернувся він до неї, – я не проти, якщо ви з донькою залишитеся тут.

На очах у Ірини виступили сльози.

– Дякую, – відповіла вона.

А вже наступного дня усі речі Ірини були перевезені до квартири Андрія. Але навіть перебравшись до Андрія, Ірина не наважувалася увійти до спальної кімнати, і щоночі вирушала спати на диван в іншу кімнату. Вона переживала зруйнувати ті тендітні стосунки, які тільки почали зароджуватися між колишнім подружжям.

Якось, коли вже спали, Андрій підійшов до Ірині і несподівано промовив:

– Ірино, виходь за мене заміж.

Ірина здригнулася, не чекаючи таких слів від Андрія. А наступної секунди сказала:

– Я згодна.

КІНЕЦЬ.