Мені 55 років, моєму чоловікові – 60, але ми виглядаємо набагато молодшими за свої роки. У нас троє дітей, дочки заміжні, а син ще вчиться. Після святкування 35 років шлюбу наші пріоритети змістилися на онуків.

Однак моя вага, що збільшується, досягла 100 кг, і стала турбувати не тільки фізично, а й емоційно, впливаючи на наше суто особисте життя.

Незважаючи на постійне обожнювання мого чоловіка, наша взаємодія погіршувалась. Ми розуміли, що потрібно щось змінювати, але не знали, з чого почати.

Приблизно в цей час я познайомилася з Максимом, технічно підкованою людиною на 15 років молодшою за мене, до якого я часто зверталася за порадами щодо різної апаратури. Якось увечері, коли мій чоловік був на роботі, а я відчула себе самотньо, гормони взяли гору над моїми почуттями.

Я запросила Максима до себе, нібито для допомоги з комп’ютером, але насправді це було чимось більшим. Наше спілкування набуло несподіваного оберту, пробудивши в мені бажання, про які я не підозрювала.

Хвиля провини та жалю захлеснула мене наступного ранку, коли я прокинулася поряд з Максимом. Минали дні, але почуття провини не залишало мене, мучивши думками про те, як я порушила довіру чоловіка.

Зрештою, я набралася сміливості і зізналася чоловікові у своїй зра ді. Він був приголомшений, але чомусь хотів зберегти наші стосунки.

Максим був тимчасовим відхиленням у моєму житті, лише наголосивши на необхідності відкритого спілкування у відносинах. Тепер я намагаюся вчитися на своїй помилці, розуміючи, як важливо розвивати стосунки, а не шукати тимчасового задоволення в іншому місці.

КІНЕЦЬ.