За стіною квартири спалахував сусідський конфлікт. Микола та Тоня сиділи у своїй хаті, мимоволі спостерігаючи за спекотними дебатами сусідів. На жаль, це був щомісячний захід, вистава, що луною розноситься по всьому будинку.

– Це чергова боротьба за владу, хто в них у хаті господар, – бурчав Микола, ситий по горло інтригами сусідів.

– Вони йдуть до розриву, – висловилася Тоня, хитаючи головою, – їхні сьогоднішні спекотні розбіжності, схоже, були гострішими, ніж зазвичай.

– Так, сьогоднішній спалах незвично гучний, – погодився Микола, – може, мені варто втрутитися, як раніше?

– Гарна ідея, враховуючи, що він до тебе з повагою ставиться, – підбадьорила Тоня.

Неохоче, Микола наважився вийти до своїх конфліктних сусідів. Після наполегливого стуку двері відчинилися, і на порозі з’явилася явно роздратована Анжела.

-Вам щось потрібно? – огризнулася вона.

– Я до твого чоловіка, Ігоря, – відповів Микола, зберігаючи спокій.

– Він зайнятий, – грубо відповіла сусідка, маючи намір зачинити двері.

– Чув я його “зайнятий”, – пробурчав Микола, – тож мені треба поговорити з ним про старий борг. Поки він не поїхав.

– Про який борг?

– Анжела, здивувавшись, покликала нарешті Ігоря. Здивований, Ігор незабаром з’явився, заперечуючи, що він щось винен Миколі.

Непорушний, Микола продовжував наполягати, стверджуючи, що у нього на руках розписка про значну позику. Одна тільки згадка про можливі юридичні наслідки призвела подружжя в паніку.

– Досить з нас ваших галасливих розбірок, – підсумував Микола і повернувся до своєї квартири, залишивши подружжя в сум’ятті. – Спрацювало, – зітхнула Тоня, зрадівши тиші.

– Ну, я повернув борг, – зізнався Микола, посміхаючись. Його маленька хитрість не лише дала їм спільну проблему, а й посіяла в головах сусідів сумніви про їхнє минуле та питання про майбутнє, забезпечивши іншим сусідам тривалий спокій.

КІНЕЦЬ.