Скажу відразу, я дуже справедлива і чесна людина і дуже рідко впускаю у своє життя будь-який негатив. Але зараз у мене складається таке враження, що деякі мої друзі зовсім не ті, ким здавалися. Буває так, що чийсь вчинок перевертає ставлення людини на раз.

У мене був знайомий, який потім став найкращим другом чоловіка. У цього друга була особливість вміти підтримати, він був одним із найближчих друзів у нашій родині. А потім він дзвонить і каже «Я одружуюся».

Ми зраділи, він познайомив нас із дівчиною. Дівчина виявилася дуже приємною, трошки невпевненою в собі, але дуже привабливою. Але друг ставився до неї свинською, є те, що варто говорити, а є те, що не варто.

Вона терпіла таке ставлення, а закипала я, думаючи: «Якого біса!». Звісно, я не втрутилася. Це не моя справа, але дівчину мені було щиро шкода. Вона його справді кохала. Друг був не з Києва, а в неї була двокімнатна квартира у хорошому районі.

Він переїхав до неї, швидко влаштувався на престижну роботу, пожив із нею півтора роки, а потім зібрав речі та пішов. Дізналася випадково, хотіла запросити їх на День народження дитини. Я того ж дня приїхала до неї з пляшкою, ми згадали все, що було в них.

Вона не нервувала і не лаялася, просто була дуже засмучена, але вона з тих людей, які не дозволять ніколи сказати про чоловіка, якого люблять і поганого слова.

Ми з нею навіть не подруги, але мені її щиро шкода. Не можу тепер спілкуватися з другом, бачити його не можу, гидко. А ще зателефонувала знайома з його міста та сказала, що приїде до Києва днями. Назвала станцію метро, якраз поряд із роботою нашого спільного знайомого, де вона хоче зустрітися.

Погана картина у мене відразу намалювалася в мозку, хоча інтуїція мене підводить нечасто. Втручатися я не буду, але після такого не знаю, як зможу спілкуватися з друзями, схоже бідна дівчина була потрібна другові, щоб благополучно влаштуватися у столиці. Гидко про це думати. Може, у мене надто хороша уява?

КІНЕЦЬ.