Зіна була вражена, коли діти прийшли до неї на робоче місце. Коли син повідомив новину, жінка була приголомшена.

Зіна зі стомленим зітханням опустилася на стілець. День був важким: довелося тягати коробки та пакети, через що в неї хворіли спина та ноги. Однак сидіти було ніколи. Завтра обіцяли вихідний, і це був проблиск світла у її тяжкому дні.

Вона працювала у невеликому магазині. За міськими мірками він був мізерним, але за сільським – прямо величезним. Магазин нещодавно виріс за нового власника, перетворившись зі звичайної сільської крамниці на солідний магазин – на радість мешканців і самої Зіни. Новий господар навіть пообіцяв збільшення зарплати, що було для Зіни вкрай необхідним.

Двоє дітей Зіни, Андрій та Соня, потребували речей: нові кросівки для Андрія та сукні для Соні у дитячий садок. Коштів не вистачало, але Зіна завжди була стійкою, ніколи не просила допомоги ні в кого, і насамперед у колишнього чоловіка Толіка, який покинув сім’ю 5 років тому.

Тоді їхній син Андрійко був ще маленьким хлопчиком, а Соня, їхня дочка, щойно народилася – з проблемами зі здоров’ям, які Толік і вважав за непосильні для себе. Повернувшись із лікарні через два місяці, Зіна виявила, що шафа Анатолія порожня, а син живе у її матері.

Вона не стала лити сльози щодо його відходу, а просто змирилася з фактом. Так Зіна присвятила своє життя вихованню дітей. Андрій став опорою Зіни, а 5-річна Соня була вже здорова. Проте з грошима часто бувало туго, особливо коли виникали непередбачені витрати.

Наприкінці одного особливо довгого робочого дня її діти зненацька прийшли до магазину. Було очевидно: щось сталося. Зіна зачинила двері, і вони вирушили додому, де її приголомшила новина від Андрійка про те, що їхній батько повернувся. Зіна була вражена і спантеличена, побачивши свого колишнього чоловіка Толика, який сидів на ганку будинку з великою валізою.

Він хотів знову жити з ними і навіть пропонував гроші, щоби довести свою щирість. Але Зіна була непохитна. Вона подякувала йому за гроші, призначені для дітей, але сказала, щоб він ішов. Вона не хотіла повертатися до колишнього життя. Згодом, коли Андрій помітив гроші на столі, Зіна повідомила йому, що це гроші від батька.

Наступного дня вона запланувала купити на залишені Толиком гроші нові кросівки та сукню. Коли вони лягли спати, Зіна зрозуміла всю глибину зради з боку людини, яку вона колись любила. Зраду не можна було повернути назад, адже вона не мала ціни.

КІНЕЦЬ.