Якось на порозі зими Тамара, жінка 58 років, спостерігала за завершенням осені зі свого балкона другого поверху. Вона займалася своєю пристрастю – садівництвом.

Несподівано під час прополки вона зомліла. Сусід помітив це і викликав швидку допомогу – напад. Відновлення зайняло місяць: двоє її дітей, Наталія та Андрій, приїхали, щоб забрати її додому. Раніше Тамара продала свою міську квартиру, купила будинок у селі, а кошти, що залишилися, розподілила між дітьми.

На жаль, незабаром вона зрозуміла, що її діти не хочуть брати на себе турботу про неї після хвороби . Їхнє небажання підтвердилося у підслуханій нею розмові, де вони сперечалися про те, чия це відповідальність.

Дочка Тамари, Наталя, була успішною бізнес-леді після вигідного розлучення. Вона неохоче найняла доглядальницю на місяць. Незважаючи на фінансові труднощі Андрія, Наталія запропонувала розділити витрати на доглядальницю.

Потім Андрій запропонував зв’язатися з їхньою віддаленою старшою сестрою Лідою від першого шлюбу Тамари. Тамара закохалася в батька Ліди, Петра, у 17 років.

Вона завагітніла, і Петро одружився з нею. Однак через два місяці після народження Ліди їхній шлюб розпався, що збентежило Тамару.

Це негативно позначилося на її стосунках із Лідою, яка мала незвичайну схожість із Петром. Зрештою, Тамара знову вийшла заміж і народила Наталю та Андрія, що викликало ще більше невдоволення Ліди через явний фаворитизм. Ліда пішла з дому у 14 років і рідко спілкувалася із сім’єю.

Тамара ніколи не бачила своєї внучки, Євгенії, доньки Ліди. Однак тепер Ліда була єдиною, хто був готовий взяти на себе відповідальність за догляд за хворою матір’ю.

Ця новина мало втішила Тамару, оскільки в минулому вони мали натягнуті стосунки. Вона також переживала, що їй доведеться жити з колишнім зятем Володимиром, якого вона ніколи не схвалювала. На щастя, на додачу до всього вона дізналася, що Ліда розлучилася з Володимиром. Коли Тамара приїхала до Ліди, її зустріла Євгенія онука.

13-річна дівчинка виявила зрілість не за роками та вже демонструвала кулінарні здібності. Вона тепло зустріла Тамару, називаючи її “бабусею” та пропонуючи домашній борщ.

Ліда спілкувалася з мамою так, ніби ніякої напруги ніколи не було. Якось Євгенія попросила Тамару допомогти їй із шахами, дізнавшись, що у Тамари третій розряд із цієї гри. Згодом зв’язок між ними став ще міцнішим: Тамара дуже любила свою онучку.

Якось Євгенія повернулася додому з перемогою у шаховому змаганні. Вона приписала свій успіх керівництву бабусі та повісила свою медаль на шию Тамарі. Того дня Тамара зазнала величезного почуття любові та гордості за свою онучку, її серце наповнилося радістю. Будинок, колись наповнений гіркотою та образою, тепер заповнювався сміхом та любов’ю.