Був звичайний робочий день. Середа – досить сумний день, тому що спогади про минулі вихідні вже стерлися з пам’яті, а до наступних ще працювати і працювати.

Люди ліниво готуються до нового робочого дня, скаржачись на погоду, тисняву в автобусі та неслухняних дітей. В офісі пахне кавою і чиїмись нудотними духами.

І ось у це царство зневіри та приреченості, як промінчик світла у темне царство вривається Юлія Вікторівна. На її обличчі широка посмішка, а настрій явно зашкалює за відмітку “прекрасний”.

Якби в офіс ввалився дракон вогнедишний у пенсне і заявив, що він прийшов здійснити аудит, колеги Юлії Вікторівни здивувалися б менше.

По-перше, Юлія Вікторівна ніколи не відрізнялася надмірною демонстрацією емоцій, а по-друге, якщо перше давало збій, то випромінювані Юлією Вікторівною емоції були далекі від позитивних. В офісі навіть своєрідна прикмета була: якщо Юлія Вікторівна знімає маску Снігової королеви, і починає виявляти емоції, то чекай на великі неприємності.

Але сьогодні Юлія Вікторівна променилася, як сонечко. Танцюючим кроком вона попрямувала до свого робочого місця, привітно вітаючись з колегами і навіть зробила комплімент з приводу нової зачіски секретарці Валі. Народ був здивований і перебував на межі паніки, тому що відбувалося щось явно незрозуміле, а значить, це могло бути щось небезпечне.

Юлія Вікторівна не звертала уваги на погляди у свій бік. До початку робочого дня залишалося ще десять хвилин, тому вона налила собі каву і все з тією ж усмішкою встала біля вікна, вдивляючись кудись у далечінь.

Офісні працівники вже стовпилися групкою біля кулера і почали гадати, що ж таке відбувається, раз їхня офісна Снігова королева раптом мало не співає від радості.

– Напевно, на підвищення піде! Пам’ятаєте, учора Сергія Борисовича до самого викликали? Ось, мабуть, його знімуть, а її поставлять!

– А я чула, що її одружений коханець нарешті пішов від дружини і зробив їй пропозицію!

– Ви помітили, що вона поправилась? Мабуть, незабаром у декрет піде!

Юлія Вікторівна не чула цього обговорення, інакше від сміху однозначно подавилася б кавою. Не було ні підвищення, ні тим більше одруженого коханця, як і декрету, що наближається.

Працівники шушукалися весь день, а коли за це шушукання отримали наганяй від того самого Сергія Борисовича, то остаточно переконалися, що будуть кадрові перестановки. А інакше з чого начальникові так злитися?

Але вся ця метушня проходила повз Юлію Вікторівну, яка навіть після обіду зберігала прекрасний настрій. Вона посміхалася, іноді кидала мрійливий погляд кудись за вікно, а коли робочий час добіг до кінця, то відразу ж збиралася додому, що було взагалі немислимою справою, бо більшого трудоголіка, ніж Юлія Вікторівна, їхня компанія ще не знала.

А тут тільки стукнула вісімнадцята година, як Юлія Вікторівна підхопила свою сумочку і стрімко помчала до виходу, випередивши навіть секретарку Валю, яка зазвичай йшла раніше за всіх.

Ця поведінка ніяк не вписувалася в образ людини, яку мають ось-ось підвищити, тому працівники вирішили дотримуватися версії про коханця, який заради Юлії Вікторівни наважився залишити сім’ю.

Її поведінку вони відразу засудили, невідомого коханця назвали козлом, а потім збиралися на честь жіночої солідарності влаштувати Юлії Вікторівні бойкот, але потім згадали, що їй на них начхати, і просто розійшлися по домівках.

Завтра буде новий день і нові події, які вимагатимуть всебічного обговорення, працівникам треба набратися сили.

А Юлія Вікторівна летіла додому. Іноді здавалося, що її ноги не торкаються землі, з лиця так і не сходила посмішка. Завтра у Юлії Вікторівни з незвички болітимуть щоки, але це буде завтра, а сьогодні вона була щасливою.

На свій п’ятий поверх Юлія Вікторівна злетіла без ліфта, їй хотілося якнайшвидше опинитися вдома. Швидко скинувши туфлі, Юлія Вікторівна попрямувала у ванну та крутанула кран гарячої води.

Кран закрихтів, а потім побігла вода, що віддає іржею, яка швидко змінилася чистим гарячим струменем, на який Юлія Вікторівна дивилася, як заворожена. Нарешті! Дали гарячу воду! Закінчилась епоха тазиків, ковшиків та каструлек!

Близько півгодини Юлія Вікторівна лежала в запашній піні і продовжувала посміхатися. Їй здавалося, що такого блаженства вона ніколи не відчувала в житті. А здавалося б, гарячої води не було всього два тижні.

Але зараз складно було знайти людину, яка була б щасливішою за Юлію Вікторівну, хіба що сусіди, на яких теж сьогодні зійшла комунальна благодать.

КІНЕЦЬ.