Мені подобаються чоловіки, які старші за мене не менше ніж на десять років. Сиве волосся, живіт і т.д. для мене є привабливими рисами у чоловіках.

Зараз я стою на роздоріжжі між двома чоловіками — один із них молодий, не досвідчений у стосунках, зате енергійний та дбайливий по-справжньому. З іншим я вже довше перебуваю у стосунках, причому це не чоловік моєї мрії.

Але від його комплекції, великих рук і сивого волосся я просто тану. Хоча, щасливого майбутнього не бачу, якщо залишуся з цим хоч і дорослим, але досить скупим і похмурим чоловіком.

У мене був шлюб із однокласником, жили ми погано, працювати він не хотів. Коли я була заміжня, то так і думала, що без жалю проміняла б цього інфантильного хлопчика на зрілого чоловіка, на якого могла б покластися повністю і стати безтурботною маленькою дівчинкою.

Заглянувши ще глибше, я усвідомлюю, що навіть зовнішнім виглядом я наслідую дівчинку-підлітка, хоча мені вже 27 років і я маю доньку.

Вибираючи з двох чоловіків, я бачу, що молодий хлопець може бути більш дбайливим, діловим і готовим до шлюбу, ніж той якому вже 36 років.

Але я ще сильно зациклена на зовнішності, не можу встояти від високих статних чоловіків, зовнішність яких говорить про те, що вони вже багато чого знають у цьому житті. Я розумію, що це як ілюзія, але що робити не знаю.

КІНЕЦЬ.