Мої батьки придбали квартиру для моєї старшої сестри, а мені подарували свою. Коли я наполягла на юридичному оформленні угоди, я стала вигнанцем у власній родині.

Понад десять років я не спілкувалася ні з батьками, ні зі старшою сестрою. Я давно усвідомила, що була нелюбою донькою. Їхній підхід здавався таким: “все для одного, нічого для іншого”.

Зоряна, головній героїні цієї історії, було сімнадцять років, коли її старша сестра Анна завагітніла і вийшла заміж. Однак, коли Зоряні виповнилося вісімнадцять років, її батьки вирішили подарувати Анні двокімнатну квартиру. Бувши молодими й забезпеченими, вони не мали жодних сумнівів щодо такого щедрого подарунка для своєї доньки. Вони навіть зробили для неї ремонт і купили нові меблі.

Відчуваючи себе обділеною, Зоряна набралася сміливості й запитала: “А можна і мені квартиру?”. Батьки відмахнулися від неї, сказавши: “Ти ще вчишся в університеті. Поговоримо про це, коли ти будеш готова створити сім’ю”. Минуло кілька років, і Зоряні було вже двадцять два, вона закінчувала університет.

Хоча вона не планувала одразу виходити заміж, але хотіла жити незалежно від батьків. Коли вона знову підняла цю тему, фінансове становище сім’ї змінилося.

Їхній бізнес вже не був таким успішним, як раніше. “Коли нас тут не буде, ця квартира буде твоєю, – запевнили вони її. “Вона навіть краща, ніж у твоєї сестри. Вона має три кімнати й коштує трохи дорожче. Поки що будемо жити разом. На старість ти зможеш про нас подбати”.

Зоряна обмірковувала ситуацію, думаючи: “Як мені оформити цю домовленість офіційно? Моя сестра теж має право на цю квартиру як спадкоємиця”.

Щоб отримати роз’яснення, вона запитала батьків: “Ви хочете, щоб я оформила квартиру на себе? Як ви думаєте, чи буде моя сестра претендувати на свою частку? У неї вже є своя квартира, навіщо їй моя?”. У глибині душі Зоряна вважала, що житлової площі забагато не буває.

Згадуючи минуле, вона визнала, що була достатньо проникливою, щоб розпізнати їхнє обожнювання сестри. У той час чоловік її сестри натрапив на фінансові труднощі, і, попри свої власні обмежені можливості, батьки підтримували та допомагали їм фінансово. Однак вони ніколи не надавали такої допомоги Зоряні.

Зараз минуло десять років, а вона все ще відчужена від своєї сім’ї. Батьки образилися на неї після слів про те, що потрібно оформити все офіційно і сказали, що робити такого не будуть. Все стало на свої місця, тому Зоряна вирішила винаймати квартиру й жити самостійно. за весь цей час батьки не намагалися відновити з нею зв’язок, тому тепер дівчина розраховує лише на себе.

КІНЕЦЬ.