Ми жодного разу не були в гостях у свекрухи всією родиною. Вона живе в іншому місті, тому до весілля нам було якось не до того, а майже одразу після нього я завагітніла.

За п’ять років шлюбу до свекрухи їздив тільки чоловік, я спочатку не могла їхати через своє не найкраще самопочуття, потім через те, що дитина занадто маленька, а живе свекруха досить далеко.

Цього року нашому синові вже виповнилося чотири роки, його перестало закачувати у транспорті, тож ми й зважилися на цю поїздку.

Дуже вже свекруха вмовляла нас приїхати, ображаючись на те, що мої батьки бачать онука щодня, а вона його бачила один раз наживо, коли сама у нас гостювала, а решту часу тільки на відео.

Живе свекруха у своєму будинку, тож проблем із розміщенням не передбачалося. Їх насправді не було, напружило мене інше.

У будинку свекрухи на всіх дверях, крім кімнати, яку відвели нам, та туалету було повішено замки. Звичайні навісні замки, зв’язок ключів від яких свекруха зберігала при собі.

За реакцією чоловіка стало зрозуміло, що це в будинку свекрухи нововведення, бо він спитав, навіщо мати замки повісила. Раніше ж такого не було.

Свекруха трохи пом’ялася, потім щось сказала на тему того, що для дитини так буде безпечніше. Натрапивши на скептичний погляд сина, свекруха раптом розлютилася.

– Навіщо вам по всьому будинку гуляти? Своя кімната є і добре!

Мене таке ставлення свекрухи зачепило. Виходить, що вона нам не довіряє, якщо перейнялася замками. Хоча якщо вона не хотіла, щоб ми ходили по дому, достатньо було просто про це попросити.

А для безпеки дитини, про яку говорила свекруха, логічніше було б тоді повісити замок на кухню, де купа ріжучих і колючих предметів, а ще на туалет, бо там у свекрухи різні речовини, що чистять, які можуть наробити бід у дитячих руках.

Чоловік явно було соромно за поведінку мами, але я вирішила не посилювати ситуацію. Вдала, що все нормально, хоча в душі було неприємно. Взагалі відпустка у свекрухи пройшла так, ніби я шпигун у ворожому таборі.

Вона завжди стежила, куди це я пішла, питала, що я роблю, навіщо прийшла на кухню. Мене це дуже дратувало, бо явно пахло не турботою, а підозрілістю.

Мені весь час здавалося, якби воля свекрухи, вона б мене в будинок взагалі не пустила, а після кожного виходу з кімнати змушувала б вивертати кишені.

Замість двох тижнів ми там пробули всього тиждень, і то тільки з тієї причини, що чоловікові треба було вирішити свої справи, а то поїхали б раніше.

Чоловік за мамину поведінку потім вибачався, але мені від його вибачень що? На чоловіка я не ображалася, а ось до його мами у гості я більше не поїду.

Можливо, коли дитина підросте, то її з чоловіком відпускатиму до бабусі, але поки нехай вона спокійно ходить по дому, а то втомилася, напевно, постійно потрібний ключ шукати, коли хотіла зайти в зал і подивитися телевізор.

КІНЕЦЬ.