У ніч після нашого весілля свекруха грізним тоном заявила, що я повинна заваrітніти того ж дня, адже так заведено в їхній родині.

У ніч свого весілля, коли всі навколо відзначали щастя та радість, Ганна відчувала легке занепокоєння. Вона була закохана у свого чоловіка і з нетерпінням чекала на початок нового розділу в їхньому житті. Однак, прямо в середині урочистого прийому, до неї підійшла свекруха, жінка строга та владна.

Свекруха дивилася на Ганну очима, сповненими жорсткості, і промовила: “Ти знаєш, що в нашій родині прийнято, щоб наречена заваrітніла в першу ніч після весілля.”

Ганна відчула, як фарба покрила її обличчя. Ця заява була несподіваною. Вона подивилася на свого чоловіка , який здавався таким самим здивованим, як і вона.

Світле весільне вбрання та райдужні прикраси на столі здавались далекими від цієї дивної, абсурдної традиції. Ганна відчула змішання образи та здивування. Потім вона подивилася на свого чоловіка з попитом.

Його очі висловлювали підтримку та бажання зробити вибір разом. Вони вирішили вийти у двір, де змогли поговорити наодинці. Там під зірками вони обговорили цю дивну традицію.

Чоловік Ганни поділився з нею своєю думкою, що їхня сім’я – це вони вдвох, і їм важливо приймати рішення разом. Він підкреслив, що жодні звичаї не повинні заважати їхньому щастю та повазі один до одного.

Ганна була вдячна за його підтримку та погодилася, що вони не підкорятимуться цій абсурдній традиції. Разом вони повернулися на весільну урочистість, де оголосили своє рішення всім гостям. Свекруха була приголомшена, але повага до сили їх вирішення була незаперечною.

З часом сім’я побачила, як Ганна та її чоловік будують своє щасливе життя, керуючись не традиціями, а любов’ю, порозумінням та повагою.

КІНЕЦЬ.