Попри такий важкий початок, мій чоловік Денис виріс вихованою, розумною та успішною людиною, і все це завдяки любові та турботі його бабусі, Ангеліні Вікторівні.

Коли я познайомилася з бабусею Дениса, я була вражена її добротою і величезним серцем, яке вона мала. Її любов до Дениса проявлялася в кожному аспекті їхнього спільного життя.

Наше щастя зростало, коли в нашій родині з’явилася донька, і ми вирішили назвати її на честь чудової бабусі, яка відіграла таку важливу роль у житті Дениса.

Життя в нашій родині було гармонійним, наповненим любов’ю, і ми дуже цінували один одного. Але все змінилося одного дня, коли на порозі нашого будинку з’явився незнайомий чоловік, який назвався батьком Дениса.

Він завалив на нього шквал образ і нісенітниць, не даючи нам спокою. Я одразу ж зателефонувала чоловікові та попросила його якнайшвидше повернутися додому.

Денис приїхав і негайно вступив у конфронтацію з батьком, наполягаючи на тому, щоб той покинув нашу квартиру. Але на цьому тривожна зустріч не закінчилася.

Його батько з дружиною пішли на роботу до Дениса, вимагаючи аліментів. Однак їхні вимоги були відхилені, оскільки з’ясувалося, що батько ніколи не брав участі в житті Дениса.

Попри це, батько продовжував свої зухвалі вимоги, навіть приходив до нас з дітьми, шукаючи допомоги. У відповідь ми встановили камери спостереження, щоб задокументувати його дії для потенційних доказів.

На щастя, протягом наступних чотирьох років він жодного разу не повернувся, не зумівши викликати у нас жодного співчуття.

Зрештою, колись він залишив свою маленьку, щойно одружену дитину саму в майже порожньому будинку, без будь-якої підтримки та турботи.

Попри ці виклики, наша сім’я залишалася сильною та згуртованою завдяки любові та настановам бабусі Дениса. Її вплив на наше життя був незмірним, і ми щодня були вдячні за її присутність. Разом ми зустріли минуле з силою і рішучістю, зосередившись на любові, яка пов’язувала нас як сім’ю.

КІНЕЦЬ.